Синдроми порушення свідомості (виключення, викривлення, змінення, затьмарення) – це тимчасові, короткочасні або триваліші (від хвилини до годинник, днів, тижнів, років) порушення психічної діяльності, для яких характерне об'єднання таких ознак: часткова або повна відстороненість від навколишнього; порушення мислення з частковою або повною неможливістю тлумачень, суджень; повне або часткове забування подій, які відбувалися (амнезія). Найлегші й найчастіші виключення свідомості – обнубіляція (затьмарення), памороки т.зв. легке запаморочення свідомості. Більш тяжким розладом є оглушення – запаморочення, виключення свідомості зі збідненням психічної діяльності; домінують в'ялість і пасивність, рухи вповільнені, мова утруднена, хворим тяжко зосередитися й дати потрібну відповідь. Настрій байдужий або з відтінком ейфоричності. У разі виразного оглушення хворим тяжко сприймати навіть найпростіші питання, їх відповіді неточні, однослівні, ато й зовсім відсутні.
У разі обтяження процесу хворі перебувають у дрімотному стані (сомнолентності). Надалі можливий перехід у більш тяжкий стан виключення свідомості – сопор. Сопорозний стан характеризується виразною притупленістю або відсутністю реакцій навіть на сильні фізичні подразнення (наприклад, щипання, болісні уколи, удари).
Найглибшим виключенням свідомості є кома. Коматозний стан характеризується повним пригніченням ЦНС, що супроводжується втратою свідомості без ознак смерті мозку, відсутністю рефлексів, пригніченням життєво важливих функцій.
Делірій або делірозний синдром – галюцинаторне затьмарення, (змінення, викривлення) свідомості з перевагою дійсних галюцинацій (зорових галюцинацій та ілюзій), образного марення, рухового порушення, яке за характером відповідає скривленому сприйняттю навколишнього. Найчастіше зустрічається у випадку алкогольного делірію, т.зв. “білій гарячці”.
У продромальному стані (на початковій стадії делірію) відзначаються напливання образних, сценоподібних спогадів, украй непостійний настрій (підйом, дратівлива примхливість, занепокоєння, гарячкова веселість або пригніченість), рухові прояви у вигляді гіперекспресивних дій, непосидливості.
У випадку розгорнутого делірію спостерігається наплив зорових, а у багатьох випадках – зорових сценоподібних галюцинацій, різних зорових ілюзій, парейдолій. Хворі багато рухаються, жваво реагують на прояв обману сприйняття. Іноді в них виникають різкі реакції захисту й втечі (наприклад, у разі “білої гарячки” вони “бачать” зелених виродків, чортів, інші чудовиська, які загрожують накинутися на них).
Висловлення хворих уривчасті, непослідовні, іноді складаються з окремих слів і вигуків. Настрій непостійний: тривожна цікавість, схильність до жартів переміняється страхом і панікою, які переважають. Характерна наявність маревних висловлень, які відображають сутність зорових галюцинацій (галюцинаторне марення). Можуть виникати слухові, тактильні, нюхові галюцинації, розлади схеми тіла. Усвідомлення свого “Я” зберігається, але в навколишньому оточенні орієнтування хворих помилкове (наприклад, перебуваючи в лікарні, вони вважають, що є на роботі, серед своїх співробітників). Періодично проявляють т.зв. “світлі” проміжки, під час яких розлади зникають або значно зменшуються.
У разі поглибленні зміни свідомості галюцинації, ілюзії, марення тощо послаблюються, і починає домінувати рухове порушення зі стереотипними діями у формі звичайних щоденних учинків, іноді таких, що мають відношення до професії (професійний делірій, марення занять), наприклад, візник “поганяє” уявним батогом, слюсар – начебто-те щось закручує уявним інструментом. Спогаду про період деліріозної, зміненого свідомості уривчасті; у випадку професійного делірію – повна амнезія.
Онейроїд – фантастично-маревне викривлення (затьмарення) свідомості. Спочатку існує ілюзорне сприйняття навколишнього світу, яке поєднане з фантастичними уявленнями; у разі розгорнутого, повного онейроїду відбувається насування мимоволі виникаючих у свідомості ясних і фантастичних зорових псевдогалюцинацій надзвичайної виразності, які то повністю заволодівають свідомістю хворих, і ті навіть не помічають навколишнього, то дивним чином поєднуються з окремими елементами навколишнього оточення. Переважає загальна загальмованість. Характерний зовнішній вигляд хворих у такому стані відомий психіатр В. Грізенґер описав так: “Вони мовчазні, бездіяльні, майже нерухомі й тільки є погляд, у якому міняються то підйом, то відстороненість, страх або звернений вглиб себе подив, які свідчать про те, що з ними діється щось незвичайне”. Пізніше, коли психоз мине, хворі розповідають, що були тоді свідками грандіозних, фантастичного змісту подій (наприклад, споглядали за надзвичайними подіями війни різних світів).
Аменція (аментивний синдром) – затьмарення (викривлення) свідомості з перевагою безладного, хаотичного (інкогерентного) мовно- рухового порушення й розгубленості. Мова складається з окремих, незв'язаних за змістом слів, вигуків. Некоординоване рухове порушення виникає на дуже обмеженому просторі (наприклад, рухи перебирання білизни в межах ліжка). Особа хворих має вираз непорозуміння, домінує афект розгубленості. Стомлюючись, вони замовкають, перебувають у близькому до повної прострації стані. Іноді аменція може супроводжуватися уривчастими галюцинаціями й маячними ідеями. Тривалість аментивного стану – від декількох днів до тижня. Характерна повна амнезія психотичного періоду.
Сутінкове затьмарення свідомості. Розвиток клінічних ознак раптовий. Як правило, триває короткочасно (хвилини, годинник, рідше дні). Іноді відзначається тільки глибоким дезорієнтуванням всіх видів (у місці, часі, своїй особі), зі значною збереженістю звичайних автоматизованих рухів, у зв'язку з чим хворі можуть навіть не привернути уваги навколишніх. Це проста форма сутінкового затьмарення свідомості. Якщо ж хворі в такому стані блукають, мимоволі, іноді в сні, долають складні перешкоди своєму пересуванню, не говорять з оточуючими людьми, то вважають такі розлади амбулаторними автоматизмами. В інших випадках відбувається мовно-рухове порушення, афект страху, тривожність, озлобленість загрозливого характеру, зорові галюцинації, маревні висловлення – так звана галюцинаторно-параноїдна форма затьмареного стану. Хворий у такому стані може скоювати надзвичайно жорстокі акти агресії. Пізніше наступає повна байдужість до зробленого, психічна розрядка. Зберігаються або уривчасті, смутні спогади минулих подій, які потім забуваються (ретардована амнезія), або відразу настає повна амнезія. Існують і такі затьмарені стани свідомості, коли зберігається можливість елементарного орієнтування в місцевості, оточенні, людях. З такими хворими ще можна вступити в контакт, одержати окремі відповіді – це т.зв. орієнтовані сутінки; після їх закінчення спостерігається повна амнезія.
Нерідко замість поняття “затьмарений стан свідомості” або “змінення (викривлення) свідомості” психіатри використовують, як його синонім, поняття “сплутаність свідомості”. Використання останнього є найбільш правильним у випадках, коли виникають виразні психічні розлади, які начебто захоплюють свідомість хворого й збуджують тим самим його орієнтацію в місці, часі, оточенні. Найчастіше про сплутаність свідомості мова йде тоді, коли є інтенсивний вербальний галюциноз, маніакальний або кататонічний тип порушення. Тут правомірно говорять про сплутаність “галюцинаторну”, “маніакальну”, “кататонічну”. Відбувається тотальне порушення пізнавального процесу (губиться здатність відображати внутрішні зв'язки явищ дійсності й чутливого пізнання), яке відсутнє при інших патологічних порушеннях психіки, коли тим або іншим заходом переважно збуджується тільки одна зі сторін пізнання.
Напади (пароксизми) – раптово виникаючі нетривалі (транзиторні) стани затьмарення свідомості різної глибини (аж до повної втрати її), що поєднуються з руховими порушеннями, насамперед у формі різних судом.
Епілептичний синдром
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Синдроми порушення свідомості“ на сторінці 1. Приємного читання.
