Депресивний синдром у найбільш типовому виді (звичайна, проста депресія) складається зі зниженого тужного настрою (гіпотимії), уповільнення мислення, рухової загальмованості, які входять у депресивну тріаду головних ознак.
Хворі скаржаться на слабкість, лінощі, в'ялість і гноблення, зневіряються у власних силах, легко визнають невірність своїх вчинків, через загальмованість асоціативних процесів повільно й тяжко ухвалюють рішення, а також перебільшують реальні утруднення, обвинувачують себе в слабкості волі, неможливості “взяти себе в руки”. Може спостерігатися сльозливість, образливість, подразливість. У станах гіпотимічної депресії частими є суїцидальні спроби, скоюються самогубства. У разі поглиблення подавленого настрою хворі починають скаржитися на тужливий настрій, нудоту. Характерна поява тяжкого відчуття в грудях, рідше – у животі. Деякі хворі говорять про “моральний біль”, що “душу розриває на шматки” і протиставляють ці відчуття фізичному болю (т.зв. передсерцева нудота). У більш тяжких випадках виникають надцінні ідеї самозвинувачення або приєднується марення провини, гріхопадіння – депресія з ідеями обвинувачення. Депресивний синдром може супроводжуватися явищами меланхолічної дереалізації й деперсоналізації, аж до появи т.зв. психічної анестезії – болісної нечутливості, переживання внутрішнього спустошення, втрати любові до близьких, байдужості, зникнення емоційного реагування на навколишнє (анестетична депресія). Про тяжкість депресії свідчить поява суїцидальних думок і тенденцій. У хворих може виникати відчуття зміни навколишнього світу: губиться його звичайна забарвленість, він стає застиглим, віддаленим, нерідкі скарги на повільний перебіг часу, його зупинку – це т.зв. меланхолічна дереалізація.
Властива депресивним хворим занижена самооцінка може змінюватися маренням самоприниження, самозвинувачення, а у хворих похилого віку – частіше ідеями руйнування й злиденності. В інших випадках може виникати уявлення про невиліковне захвалювання – депресія з іпохондричними мареннями. Коли хворі говорять про припинення функціонування серця, легенів, нирок та інших органів у зв'язку з їх розкладом або атрофією, то мова йде про іпохондричну депресію з нігілістичними маячними ідеями.
Для депресивного синдрому характерні виразні сомато-вегетативні розлади у вигляді порушень сну, апетиту, функції шлунково-кишкового тракту (запори), ендокринних дисфункцій.
Депресія з фантастичним маренням (меланхолічна парафренія, депресія з нігілістичним мегаломанічним маренням Котара) характеризується тим, що хворі називаються іменами негативних осіб і діячів, приписують собі обвинувачення у світових катаклізмах, висловлюють упевненість у загибелі всього навколишнього, країн, всесвіту, стверджують, що ніколи не помруть і будуть страждати вічно. У зв'язку з таким станом вони можуть навіть убивати близьких, аби тільки позбавити їх від уявних страждань, отже, їм загрожують альтруїстичні вбивства.
Ажитована депресія – тоскний настрій у комбінації з тривогою (афект очікування лиха), мовними і руховими порушеннями. Тривога може бути безпідставною, безпредметною; в інших випадках говорять про очікування суду, розстрілу, катування, загибель близьких. Зміст висловлювань украй одноманітний і відображає особливості афекту й марення. Ажитація – це рухове порушення, яке супроводжується тривогою, виявляється в непосидливості, постійному ходінні, настирному прискіпуванні до медперсоналу, оточуючих людей. Вона може досягти своєї крайньої напруженості, коли проявляється в раптовому руховому порушенні надзвичайної сили й спрямованості дій, сконцентрованих на старанні вбити або покалічити себе або уявного супротивника (наприклад, хворий раптово й миттєво хватає стілець і, вибивши ним вікно, стрибає вниз главою – це меланхолічний раптус).
Депресія параноїдна об'єднання подавленого, тужного настрою з ідеями переслідування, отруєння або заподіяного шкоди.
Дисфорична депресія – це стан, за якого знижений афект поєднується з подразливістю, неприязністю, незадоволеністю. У легких випадках пригніченість супроводжується причепливістю, іронічністю, в'їдливістю. У виразних станах виникає нудота, пригнічений настрій в поєднанні зі страхом, розпачем, напруженою злістю. Може спостерігатися рухова загальмованість але частіше хворі "не знаходять собі місця”, аж до стану значної виразності ажитації. Тяжкі дисфорії можуть супроводжувати уривчасті марення переслідування або марення іншого змісту, а також стан зміненої свідомості. Дисфорії іноді супроводжуються імпульсивними діями, агресивністю до оточуючих людей, само- ушкодженнями й самогубством.
Маревні синдроми
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Депресивні синдроми“ на сторінці 1. Приємного читання.
