Тіло людини з моменту настання смерті називають трупом, який є об'єктом судово-медичного або патолого-анатомічного дослідження з метою визначення причини смерті та танатогенезу шляхом зовнішнього огляду або шляхом розтину трупа.
Слід мати на увазі, що окрім даних огляду та розтину трупа важливе значення в експертизі трупа мають попередні відомості про обставини настання смерті, які можна отримати з постанови слідчого про призначення експертизи, протоколу огляду місця події, карти стаціонарного або амбулаторного хворого, а також з інших документів, які доставлені до бюро судово-медичної експертизи. Відомості родичів або свідків, які спостерігали обставини та умови настання смерті, можуть офіційно вважатися попередніми відомостями в разі їх юридичного оформлення, і експертові ними не слід нехтувати, а слід використовувати в діагностиці та диференційній діагностиці патологічних процесів, що могли спричинити розвиток смерті.
Причиною смерті можуть бути хвороби, патологічні процеси та травми, що призвели до смерті або сприяли її настанню, а також обставини нещасного випадку або акту насильства, які спричинили таку травму. Причиною смерті завжди є нозологічна одиниця, що міститься в Міжнародній класифікації хвороб та причин смерті, її не слід плутати з безпосередньою причиною смерті – патологічним процесом, який несумісний із життям (загальне недокрів'я внаслідок кровотечі, набряк головного мозку внаслідок забиття тощо), що розвивається як ускладнення основного захворювання, травми тощо.
Ознаки патологічних процесів, які виявлені експертом під час огляду трупа на місці події, у медичних документах, шляхом розтину трупа, гістологічного чи інших додаткових методів дослідження є підгрунтям для синдромного діагнозу (визначення причини смерті), який часто використовується в судово-медичній практиці.
Під час виконання судово-медичної експертизи трупів найчастіше безпосередньою причиною смерті бувають наведені нижче патологічні процеси (наведено за алфавітом).
Анемія – стан, що характеризується зменшенням кількості еритроцитів та зменшенням умісту гемоглобіну в одиниці об'єму крові. Причини розвитку анемій такі: крововтрата, недостатня еригропоетична функція кісткового мозку, підвищений гемоліз. Вони бувають гострі та хронічні. У судово-медичній практиці часто трапляється гостра постгеморагійна анемія, що є наслідком кровотечі внаслідок поранення, травматичного розриву судин чи органів, або розриву судин, що ушкоджені певним патологічним процесом (атеросклерозом, сифілісом тощо).
Апное – тимчасова затримка дихальних рухів, зумовлена гальмуванням дихальних центрів.
Гемоперикард – накопичення крові в порожнині осердя; у випадку значного накопичення крові (біля 150-200 г) розвивається "тампонада серця", що призводить до зупинки його.
Емболія – патологічний процес, зумовлений перенесенням течією крові різних субстратів (емболів), яких немає в нормі, та здатний викликати гостру обтурацію судин з одночасним порушенням кровопостачання тканин або органів. Залежно від характеру субстрату емболія буває: тромбоемболія, повітряна, газова, жирова, тканинна, навколоплідними водами, сторонніми тілами тощо. Тромбоемболія легеневої артерії викликає розвиток смерті у відносно короткий проміжок часу (5-20 хв.) шляхом розвитку легенево-серцевого рефлексу із зупинкою серця.
Кома – найтяжче патологічне гальмування центральної нервової системи, що характеризується глибокою втратою свідомості, відсутністю рефлексів на зовнішні подразники та розладом регуляції життєво важливих функцій організму. Розвиток коми може бути майже раптовим або повільним (години або дні).
У разі смерті діагностика коми виконується за патоморфологічними ознаками основного патологічного процесу та біохімічними особливостями його.
Набряк легень – патологічний стан, зумовлений значним просочуванням рідини із крові в інтерстиційну тканину легень, а потім в альвеоли, що клінічно виявляється тяжкою задухою, ціанозом та клекотливим диханням; є однією з безпосередніх причин смерті.
Набряк та набухання головного мозку – реактивний процес, якому притаманне порушення водно-сольового та інших видів обміну в головному мозкові, а також порушення центрального кровообігу, що супроводжується інтра- та інтерструктуральною гіпергідратацією, яка призводить до збільшення об'єму вмісту черепа та підвищення внутрішньочерепного тиску. Набряк та набухання можливі також у спинному мозкові. Накопичення рідини в міжклітинному просторі – набряк, а накопичення її в середині клітин – набухання.
Пневмоторакс – скупчення повітря в плевральній порожнині людини, що виникає внаслідок поранення грудної клітки, розриву легень (зокрема, внаслідок травми), іноді через ушкоджений стравохід або шлунок, чи кишечник водночас з ушкодженням діафрагми. Пневмоторакс буває одно- та двостороннім.
Сепсис – загальне неспецифічне інфекційне захворювання нециклічного типу, що виникає за умови порушення реактивності організму, внаслідок постійного або періодичного проникнення із зони локалізації інфекції в кров'яне русло різних мікробів та їх токсинів. За клінічним перебігом сепсис може бути: блискавичним, гострим, підгострим, хронічним та рецидивуючим. Сепсис може бути безпосередньою причиною смерті у випадку ускладнень багатьох ушкоджень (ран, переломів кісток); іноді не вдається визначити джерело інфікування.
Травматичне виснаження (син.: травморанове виснаження, травматичні сухоти, ранове виснаження, дистрофія поранених, кахектична форма сепсису) – тяжкий дистрофічний процес, що розвивається як ускладнення в організмі поранених та потерпілих зі значними травмами, або опіками, які ускладнені розвитком гнійного запалення. У випадку термічних опіків ранове виснаження називають опіковим виснаженням або токсичною кахексією в опечених.
Шок – типовий патологічний процес, який розвивається фазово, та виникає внаслідок розладу нейрогуморальної регуляції, зумовленої екстремальними впливами (механічною травмою, опіком, електротравмою тощо); характеризується значним зменшенням кровообігу в тканинах,, що не є непропорційним рівню обмінних процесів, гіпоксією та пригніченням функцій організму.
Виокремлюють такі види шоку: больовий екзогенний (травматичний, опіковий, внаслідок електротравми); больовий ендогенний (кардіогенний, нефрогенний, абдомінальний, печінковий); гуморальний (гемотрансфузійний, анафілактичний, інсуліновий, токсичний – внаслідок травматичного токсикозу); психогенний (вияв реактивного психозу).
Виокремлення судово-медичним експертом причини смерті та безпосередньої причини смерті є важливим підґрунтям для з'ясування не лише причини та патогенезу смерті, але й для визначення причинного зв'язку ушкодження зі смертю.
Рефлекторна смерть
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Причини та механізм смерті“ на сторінці 1. Приємного читання.
