Розділ 65. Великодушність Давида

За основу цього розділу взято першу Книгу Самуїлову, розділ 22:20—27

Після того як Господні священики були по-звірячому вбиті Саулом, один із синів Ахімелеха на ім'я Евіятар втік до Давида. Він розповів Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків. Тоді Давид сказав Евіятарові: “Я знав це ще того дня, коли ідумеянин Доег був там, що він напевне розповість Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ дому твого батька! Зостанься ж зі мною, не бійся, бо той, хто шукатиме твоєї душі, шукатиме й душі моєї. Ти будеш під моєю охороною”.

Давид, переслідуваний царем і далі, не знаходив місця, де почував би себе спокійно та безпечно. У Кеїлі його хоробрі воїни врятували мешканців міста від филистимського полону, але навіть там, серед звільнених ним людей, вони не були у безпеці. З Кеїла вони вирушили до пустелі Зіф.

У той час, коли в житті Давида було так мало приємних хвилин, для нього великою радістю став несподіваний прихід Йонатана, котрий, дізнавшись про місце перебування Давида, відвідав його. Якими ж дорогими були ці хвилини спілкування для двох друзів! Вони розповідали один одному про все, чого їм довелося зазнати; і Йонатан підбадьорив Давида, говорячи: “Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду твоїм заступником. Це знає й батько мій Саул”. В розмові про чудові діла, які Бог вчинив для Давида, зацькований утікач отримав велике підбадьорення. “І вони обидва склали умову перед Господом. І залишився Давид у лісі, а Йонатан пішов до свого дому”.

Після відвідин Йонатана Давид знаходив підбадьорення для своєї душі у похвальних піснях, супроводжуючи спів грою на арфі:

“Я надіюсь на Господа, —

як же кажете ви до моєї душі:

“Відлітай ти на гору свою,

немов птах?”

Бо ось нечестиві натягають луки,

міцно ставлять стріли свої на тятиви,

щоб із засідки правих серцем стріляти.

Як основи зруйновано, —

що тоді праведний зробить?

Господь у святім Своїм храмі,

Господь — престол Його на небесах,

бачать очі Його, повіки Його випробовують

людських синів!

Господь випробовує праведного,