Розділ 28. Ідолопоклонство біля Синаю

Патріархи і пророки

За основу цього розділу взято книгу Вихід, розділи 32—34

Час, протягом якого був відсутній Мойсей, став для Ізраїлю часом чекання й невизначеності. Люди знали, що він разом з Ісусом Навином піднявся на гору та увійшов у густу темну хмару; знизу вони могли бачити цю хмару, яка закрила собою вершину гори; час від часу її освітлювали блискавки від божественної присутності. З нетерпінням люди чекали повернення Мойсея. В Єгипті вони звикли до думки, що божество має бути втілене в матеріальну форму; їм важко було вірити в невидиму Істоту, доводилося шукати в Мойсея допомоги для підтримки своєї віри. Тепер же він був узятий від них. Минали дні, тижні, а він усе ще не повертався. І хоча хмара продовжувала залишатися на місці, багато хто у таборі почав гадати, що їхній вождь покинув їх або що його знищив усепожираючий вогонь.

Чекаючи на повернення Мойсея, люди мали час замислитися над Законом Божим, який був проголошений для них, приготувати свої серця до прийняття подальших Божих об'явлень. Та вони не захотіли витрачати на це час; проте, якби ізраїльтяни використали цю нагоду, щоб отримати повніше розуміння Божих вимог, впокорили свої серця перед Ним, то були б захищені від спокуси. Але вони не скористалися тією можливістю і незабаром показали себе безтурботними, неуважними і розгнузданими людьми; передусім це стосувалося великої кількості різноплеменного люду, що приєднався до них. Вони нетерпляче очікували моменту, щоб вирушити в дорогу до Обітованого краю, де течуть молоко і мед. Але благодатний край був обіцяний їм лише за умови послуху, та вони про це забули. Декотрі з них навіть пропонували повернутися до Єгипту, але яким би не було рішення — йти вперед до Ханаану чи повернутися назад у Єгипет, — народ сповнився рішучості не чекати більше на Мойсея.

Безпорадні у відсутності свого вождя, вони, як і колись, вдалися до забобонів. Іноплемінники почали першими виявляти нетерпіння та ремствувати; ці люди стали ініціаторами відступництва, що мало місце пізніше. Серед тварин, яких обожнювали єгиптяни, були воли і телята; і люди, які звикли поклонятися цим ідолам в Єгипті, запропонували вилити золоте теля для поклоніння. Народ бажав мати зображення ідола, який уособлював би Бога і провадив їх замість Мойсея. Бог не дав людині уявлення про те, яким є Його вигляд, або подоба, і заборонив представляти Його якимось матеріальним предметом.

Великі чудеса в Єгипті та біля Червоного моря повинні були зміцнити віру народу в Бога як невидимого всесильного Ізраїлевого Помічника, — єдиного правдивого Бога; бажання ж людей спостерігати видимі вияви Його присутності було вдоволене явленням хмарного і вогняного стовпа, який провадив їх, а також об'явленням Його слави на горі Синай. І хоча хмара Божої присутності залишалася перед їхніми очима, серця повернулися до єгипетського ідолопоклонства, через що славу невидимого Бога вони представили подобою вола!

Судова влада у відсутності Мойсея була покладена на Аарона, і тому величезний натовп зібрався біля його намета з вимогою: “Зроби нам бога, щоб він ішов перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із Єгипетського краю, — не знаємо, що з ним сталося” (Додаток 4). Хмара, вважали вони, яка досі провадила їх, тепер, напевне, назавжди залишиться на горі; вона більше не буде їхнім дороговказом. Тому замість неї вони повинні зробити собі якогось ідола, і у випадку, якщо вони вирішать повернутися до Єгипту, то знайдуть ласку в очах єгиптян, принісши зі собою цього ідола, якого вони визнали своїм богом.

Така критична ситуація потребувала присутності мужа, котрий відзначався б стійкістю, рішучістю, безстрашністю та мужністю, для якого честь Бога була б дорожчою за прихильність народу, власну безпеку і навіть життя. Однак цей вождь Ізраїлю не мав таких рис. Аарон слабо опирався народові, а його вагання і боязкість у такий вирішальний момент додали людям ще більшої рішучості. Заколот дедалі набирав сили. Здавалося, натовпом опанувало якесь сліпе, безтямне шаленство, хоча серед них були й такі, які залишалися вірними Заповіту з Богом; але більшість народу відступила від Нього. Тих небагатьох, які наважилися назвати подібну акцію ідолопоклонством, чекало брутальне ставлення, і врешті-решт серед загального збудження та заворушення вони поплатилися своїм життям.

Аарон побоювався за себе, і замість того, щоб повестися благородно, відстоюючи Божу честь, поступився вимогам людей. Його першим кроком було повеління зібрати серед народу і принести до нього золоті сережки; він сподівався, що гордість змусить їх відмовитися від такої жертви. Але люди охоче відмовилися від своїх прикрас; саме з них він і зробив лите теля, — щось на зразок єгипетських божків. Народ проголосив: “Оце твій бог, Ізраїлю, що вивів тебе з Єгипетського краю!”. Аарон безсоромно дозволив заподіяти Єгові таку образу. Але це ще не все. Зауваживши, з якою радістю сприйнято золотого бога, він спорудив перед ним жертівника, проголосивши: “Завтра свято для Господа!”. Сурмачі сповістили про це увесь табір. “І повставали вони рано-вранці, і принесли жертву цілопалення, і мирні жертви. І засів народ до їди та до пиття, і встали, щоб забавлятися”. Під приводом “свята Господнього” вони віддались обжерливості і розпусним гулянкам.

Як часто і у наш час любов до задоволень наряджається у “вигляд благочестя”… Релігія, що дозволяє людям під час здійснення культових обрядів задовольняти свої егоїстичні або чуттєві бажання, залишається такою ж приємною для більшості сучасних людей, як і для стародавнього Ізраїлю. І тепер знаходяться поступливі Аарони, котрі, обіймаючи авторитетні посади в церквах, поступаються неосвяченим бажанням людей, заохочуючи їх тим самим до гріха.

Лише декілька днів минуло з того часу, як євреї уклали урочистий Заповіт з Богом, обіцяючи слухатися Його голосу. Тремтячи від жаху, вони стояли тоді перед горою і слухали Господні слова: “Хай не буде у тебе інших богів переді Мною”. Божа слава все ще перебувала над Синаєм на очах усього народу, але вони відвернулися від неї і вимагали собі інших богів. Вони “зробили тельця на Хориві, і поклонялися ідолові. І вони змінили свою славу на образ бика” (Псалми 105:19—20). Хіба можна виявити ще більшу невдячність чи завдати зухвалішої образи Тому, Котрий явив Себе їм як ніжний Отець і всемогутній Цар!

Мойсей, котрий перебував на горі, був попереджений про відступництво у таборі. Він отримав вказівку негайно повертатися. “Скоріше іди вниз, — було Боже повеління, — бо зіпсувався народ твій, якого ти вивів з Єгипетського краю. Надто швидко зійшли вони зі шляху, що Я вказав їм, — зробили собі лите теля, і поклонилися йому”. Бог міг одразу ж покласти край цим діям, але Він дозволив людям досягти найвищої точки беззаконня, щоб покарання Ним зради і відступництва стало для усіх уроком.

Божий Заповіт із Його народом став таким чином недійсним, і Він оголосив Мойсеєві: “Тож тепер залиши Мене, — і нехай запалає гнів Мій на них, і Я знищу їх, а від тебе виведу великий народ”. Ізраїльський народ і особливо іноплемінники, постійно повставатимуть проти Бога. Вони також нарікатимуть на свого вождя і засмучуватимуть його своїм невір'ям і впертістю; привести їх до Обітованого краю буде тяжкою і болісною справою. Гріхи вже позбавили їх Божої ласки, а справедливість вимагала їхньої смерті. Тому Господь запропонував знищити ізраїльтян і утворити від Мойсея могутній народ.

“Залиши Мене, —…. і Я винищу їх”, — прозвучали слова Бога. Якщо Бог вирішив знищити Ізраїля, то хто міг заступитися за нього? Скільки є таких, які залишили б грішників на волю вибраної ними долі! Скільки є таких, які з радістю проміняли б сповнене тяжкої праці, клопотів і жертовності життя, нагородою за яке є невдячність і нарікання, на спокій і шану, особливо, якщо ця пропозиція походить від Самого Бога?

Але Мойсей зауважив підставу для надії там, де, на перший погляд, були лише розчарування та гнів. Божі слова “залиши Мене” він сприйняв не як заборону заступництва, а як заохочення до нього, розуміючи, що ніщо інше, окрім молитов Мойсея, не може врятувати Ізраїля і що коли він наполягатиме, Бог помилує Свій народ. Він став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: “Навіщо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти вивів з Єгипетського краю силою великою та міцною рукою?”.

Бог засвідчив, що Він зрікся Свого народу. Звертаючись до Мойсея, Він говорив про ізраїльтян: “Народ твій, якого ти вивів із Єгипетського краю”. Але Мойсей скромно відзначив, що не він був вождем Ізраїлю. Ізраїльтяни були не його люди, а Божі: “Народ Твій, якого Ти вивів з Єгипетського краю потужною силою та міцною рукою”. Навіщо, — наполягав, — мали б єгиптяни говорити: “На лихо Ти їх вивів, щоб повбивати в горах, та винищити їх з поверхні землі?”.

За кілька місяців, що минули з того часу, як Ізраїль вийшов з Єгипту, вістка про чудове визволення поширилася серед усіх навколишніх народів. Язичники були охоплені страхом і недобрими передчуттями. Усі хотіли побачити: що Бог Ізраїлю вчинить для Свого народу? Якби тепер вони були знищені, вороги торжествували б, а Бог був би знеславлений. У такому випадку єгиптяни претендували б на правдивість своїх звинувачень: замість того, щоб попровадити Свій народ до пустелі для жертвоприношення, Він зробив їх самих жертвою. Вони не брали б до уваги гріхів Ізраїлю, а знищення народу, якого Він так чудово прославив, стало б докором Божому Імені.

Яка ж велика відповідальність покладена на людей, котрих Бог удостоїв великої честі прославити Його Ім'я на Землі! Як вони повинні остерігатися гріха, щоб не стягнути Його судів і щоб Його ім'я не зазнало ганьби від невіруючих!

Коли Мойсей заступався за Ізраїля, його страх поступився місцем глибокій зацікавленості й любові до тих, кому він, ставши знаряддям у Божих руках, зробив так багато. Господь вислухав його благання і задовольнив безкорисливу молитву. Бог випробував Свого слугу; Він піддав перевірці його вірність і любов до грішного, невдячного народу, і Мойсей з честю витримав це випробування. Його відданість Ізраїлю випливала не із самолюбних спонукань. Добробут вибраного Божого народу був для нього дорожчим за особисту честь, ціннішим за перевагу стати батьком могутнього народу. Богові були до вподоби його вірність, простота серця та чесність, і Він доручив йому, вірному пастирю, великий обов'язок — привести Ізраїль до обіцяного краю.

Коли Мойсей, котрий ніс “таблиці свідоцтва”, та Ісус Навин спускалися з гори, вони почули крики і галас збудженої юрби, охопленої шаленством. Перше, що спало на думку Ісусові Навину, професійному воїнові, — що на ізраїльтян напали вороги. “Крик бою в таборі!” — вигукнув він. Але Мойсей точніше визначив причину галасу. Звуки, що долинали, свідчили не про битву, а про гулянку. “Це не гомін переможців, і не поразки плач — я чую голос співу!”.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Патріархи і пророки» автора Уайт Еллен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 28. Ідолопоклонство біля Синаю“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Від видавців

  • Розділ 1. Чому було допущено гріх? 

  • Розділ 2. Творіння

  • Розділ 3. Спокушення і падіння

  • Розділ 4. План викуплення

  • Розділ 5. Випробування Каїна та Авеля

  • Розділ 6. Сиф та Єнох

  • Розділ 7. Потоп

  • Розділ 8. Після потопу

  • Розділ 9. Буквальний тиждень

  • Розділ 10. Вавилонська вежа

  • Розділ 11. Покликання Авраама

  • Розділ 12. Авраам у Ханаані

  • Розділ 13. Випробування віри

  • Розділ 14. Загибель Содома

  • Розділ 15. Одруження Ісаака

  • Розділ 16. Яків та Ісав 

  • Розділ 17. Втеча та вигнання

  • Розділ 18. Ніч боротьби

  • Розділ 19. Повернення до Ханаану

  • Розділ 20. Йосиф у Єгипті

  • Розділ 21. Йосиф та його брати

  • Розділ 22. Мойсей

  • Розділ 23. Єгипетські кари 

  • Розділ 24. Пасха

  • Розділ 25. Вихід

  • Розділ 26. Від Червоного моря до Синаю

  • Розділ 27. Закон, даний Ізраїлю

  • Розділ 28. Ідолопоклонство біля Синаю
  • Розділ 29. Ворожнеча сатани проти Закону

  • Розділ 30. Скинія та служіння в ній

  • Розділ 31. Гріх Надава й Авігу

  • Розділ 32. Закон і заповіти

  • Розділ 33. Від Сінаю до Кадеша

  • Розділ 34. Дванадцять розвідників

  • Розділ 35. Повстання Корея

  • Розділ 36. В пустелі

  • Розділ 37. Удар по скелі

  • Розділ 38. Подорож навколо Едому

  • Розділ 39. Завоювання Башану

  • Розділ 40. Валаам

  • Розділ 41. Відступництво при Йордані

  • Розділ 42. Повторення Закону

  • Розділ 43. Смерть Мойсея

  • Розділ 44. Перехід через Йордан

  • Розділ 45. Падіння Єрихона

  • Розділ 46. Благословення і прокляття

  • Розділ 47. Союз із гівеонітянами

  • Розділ 48. Розподіл Ханаану

  • Розділ 49. Останні слова Ісуса Навина 

  • Розділ 50. Десятина і дари

  • Розділ 51. Божа турбота про бідних

  • Розділ 52. Щорічні свята

  • Розділ 53. Перші судді

  • Розділ 54. Самсон

  • Розділ 55. Отрок Самуїл

  • Розділ 56. Ілій та його сини

  • Розділ 57. Захоплення ковчега филистимлянами

  • Розділ 58. Школи пророків

  • Розділ 59. Перший цар Ізраїлю

  • Розділ 60. Самовпевненість Саула

  • Розділ 61. Відкинення Саула

  • Розділ 62. Помазання Давида

  • Розділ 63. Давид і Голіят 

  • Розділ 64. Давид-утікач

  • Розділ 65. Великодушність Давида

  • Розділ 66. Смерть Саула

  • Розділ 67. Спіритизм: стародавній і сучасний

  • Розділ 68. Давид у Ціклазі

  • Розділ 69. Покликання Давида на царство 

  • Розділ 70. Царювання Давида

  • Розділ 71. Гріх Давида і каяття 

  • Розділ 72. Повстання Авесалома

  • Розділ 73. Останні роки життя Давида

  • Додатки

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи