Розділ 59. Перший цар Ізраїлю

Патріархи і пророки

За основу цього розділу взято першу Книгу Самуїлову, розділи 8—12

Правління Ізраїлем здійснювалося від Імені Бога та Його владою. Завдання Мойсея, сімдесяти старійшин, начальників і суддів полягало лише у тому, щоб втілити у життя Закони, дані Богом; вони не мали права видавати для ізраїльтян власні закони. Це було умовою існування Ізраїлю як народу. У кожному столітті натхненні Богом мужі приходили у світ із місією навчати народ жити згідно з цими Законами.

Господь передбачив бажання Ізраїлю мати царя, але Він не погодився змінити принципи, що лежали в основі державотворення. Цар повинен був стати намісником Всевишнього. Бог і далі залишався визнаним Главою народу, а Його Закон потрібно було шанувати як найвищий Закон країни (Додаток 8).

Ізраїльтяни, оселившись у Ханаані, спочатку визнавали принципи теократичного управління, і народ процвітав під проводом Ісуса Навина. Та зростання кількості населення і стосунки з іншими народами внесли відповідні зміни. Ізраїльтяни запозичили багато звичаїв у своїх сусідів-язичників, втративши через це великою мірою свою особливу святість. Поступово були втрачені і Божі благословення, оскільки Ізраїль більше не цінував великої переваги бути вибраним Божим народом. Зачаровані пишністю та розкішшю язичницьких монархів, вони відчули, що їхня простота їх обтяжує. Поміж поколіннями виникали ворожнеча і заздрість. Внутрішні суперечності ослабили Ізраїль; він постійно зазнавав нападів з боку ворожих язичницьких народів. Водночас вони дедалі більше переконувалися в тому, що задля збереження свого становища серед інших народів усі племена повинні об'єднатися під єдиним могутнім правлінням.

Ухилившись від послуху Божому Закону, вони побажали звільнитися і від свого божественного Правителя; таким чином, бажання мати царя стало загальною вимогою усього Ізраїлю.

Від днів Ісуса Навина ніхто не управляв Ізраїлем з такою великою мудрістю й успіхом, як Самуїл. Помазаний Богом на потрійне служіння — судді, пророка та священика, він зі завзяттям, невтомно і безкорисливо працював задля добра свого народу, і нація процвітала під його мудрим керівництвом. Порядок був відновлений, народ боявся й шанував Бога, а дух невдоволення на деякий час вщух. Та з плином часу пророк був змушений розділити тягар своїх турбот щодо врядування з іншими, а тому призначив помічниками двох своїх синів. У той час як Самуїл виконував свої обов'язки в Рамі, молоді люди знаходилися в Беер-Шеві, щоб вершити правосуддя серед людей, котрі жили поблизу південних кордонів країни.

Самуїл призначив на цю посаду своїх синів при повній згоді народу, однак ці мужі не виправдали довір'я батька. Господь через Мойсея дав Своєму народові спеціальні вказівки, щоб старійшини Ізраїлю судили народ справедливо, чесно ставилися до вдів та сиріт, не беручи хабарів. Але Самуїлових синів “тягло до наживи, вони брали дарунки і нехтували правдою”. Сини пророка не дотримувалися принципів, які він намагався закарбувати у свідомості ізраїльтян. Вони не жили чистим, безкорисливим життям, як їхній батько. Перестороги, послані Ілію, не справили належного впливу на Самуїла. Певною мірою і він виявився поблажливим до власних синів, і наслідки цього позначилися на їхніх характерах і житті.

Несправедливість цих суддів викликала масове незадоволення, і це послужило приводом до здійснення перемін, яких люди потайки чекали вже довгий час. І зібралися усі Ізраїлеві старійшини, і прийшли до Самуїла в Раму, і сказали йому: “Ось ти вже старий, а сини твої не йдуть слідами твоїми. Отже, постав нам царя, щоб правив нами, як воно є у всіх народів”. Про випадки зловживання владою Самуїлові не було відомо. Якби він знав про лихі вчинки своїх синів, то негайно усунув би їх, але не цього бажали прохачі. Самуїл розумів, що справжнім мотивом, який керував ними, було невдоволення й гордість, а їхня вимога — результат продуманого, рішучого наміру. Проти Самуїла не було висунуто жодної скарги. Всі визнавали чесність і мудрість його керівництва, але похилого віку пророк розцінював прохання старійшин як осуд щодо себе, а також відверту спробу усунути його. Однак він нічим не видав своїх почуттів, не вимовив і слова докору, а лише в молитві виклав цю справу перед Господом, шукаючи поради у Нього.

І сказав Господь Самуїлу: “Послухай голосу народу в усьому, що вони скажуть тобі, бо не тебе вони відкинули, але Мене, щоб Я не царював над ними. Так само, як завжди вони поводилися зі Мною з того дня, коли Я вивів їх з Єгипту і аж досі — вони залишали Мене й служили іншим богам; так вони поводяться і з тобою”.

У цих словах було видно докір пророкові за те, що він засмутився і поведінку людей прийняв на свій рахунок. Вони виявили неповагу не до Самуїла, а до влади Бога, Який призначав керівників Свого народу. Ті, котрі зневажають і нехтують вірним Божим слугою, виявляють презирство не лише до людини, а й до Господа, Який послав її. Вони зневажають не людські, а Божі слова, Його докори і поради; це Його владу вони відкидають.

Найбільшого розквіту Ізраїль осягнув тоді, коли визнавав Єгову своїм Царем, коли Закони і постанови, запроваджені Ним, ставилися ними вище від законів усіх інших народів. Щодо Господніх Заповідей Мойсей оголосив Ізраїлю: …Це мудрість ваша та ваш розум перед очами народів, які почують про усі ці постанови та й скажуть: “Справді, це мудрі і розумні люди — оцей великий народ!” (Повторення Закону 4:6). Але, відступивши від Божого Закону, євреї не змогли стати народом, котрим Бог бажав зробити їх; в результаті, усе зло, яке стало наслідком їхнього гріха і безумства, вони приписали Божому правлінню. Таким чином, гріх повністю засліпив людям очі.

Господь провістив через Своїх пророків, що Ізраїлем буде правити цар, але це не означало, що така форма правління є найкращою для нього і що вона відповідає Божій волі. Він дозволив людям чинити за власним вибором, тому що люди відмовилися керуватися Його порадою. Осія говорить, що Бог дав їм царя у Своєму гніві (Осії 13:11). Коли люди обирають власний шлях, не шукаючи Божої поради, або опираються Його ясно вираженій волі, Він часто задовольняє їхні бажання, аби, зазнавши гіркого досвіду, вони могли усвідомити своє безумство і розкаятися в гріхах. Гордість і людська мудрість — небезпечні дороговкази. Те, чого серце прагне усупереч Божій волі, виявляється наприкінці швидше прокляттям, аніж благословенням.

Бог бажав, щоб Його народ вбачав у Ньому свого єдиного Законодавця та Джерело сили. Відчуваючи залежність від Бога, люди постійно шукали б Його. Як вибраний народ, вони мали б стати благородними людьми з високими ідеалами, гідними того високого призначення, до якого Він їх покликав, але, вибравши царем людину, вони відвернулися б від Бога. У такому разі вони більше покладалися б на людську силу, аніж на божественну, а беззаконня, допущені їхнім царем, вводили б у гріх і віддаляли б від Бога.

Самуїл одержав повеління задовольнити прохання народу, але попередити його про Господнє несхвалення, а також про наслідки їхніх дій. “І переказав Самуїл усі Господні слова до народу, який жадав від нього царя”. Він вірно вказав ізраїльтянам про тяжкі обов'язки, що будуть покладені на них, провівши різницю поміж тим станом, при якому вони зазнаватимуть утисків, і їхнім теперішнім, порівняно вільним і процвітаючим становищем. Їхній цар захоче наслідувати пишність і розкіш інших монархів, а щоб досягти цього, обкладатиме їх та їхнє майно надмірними податками. Він вимагатиме, щоб найкращі юнаки були віддані для служіння йому, зробить їх кучерами своїх колісниць, візниками та гінцями. Вони змушені будуть служити у його армії, обробляти його лани, збирати його врожаї та виготовляти для його війська зброю. Ізраїльські дочки будуть взяті у царські палаци, щоб готувати їжу і пекти хліб. Щоб утримувати своїх придворних, він відбере їхні найкращі землі, дані народові Самим Єговою. Він забере їхніх найкращих слуг і худобу, щоб “виконувати його роботу”. Окрім цього, цар вимагатиме десятину з усього їхнього прибутку, отриманого як від ремесла, так і від усього, що вродила земля. “Ви самі станете його рабами”, — сказав на закінчення пророк. “І коли будете нарікати на вашого царя, якого собі вибрали, — то відповідати Господь вам не буде”. Незважаючи на те, що те гноблення виявиться дуже тяжким, ізраїльтяни вже не зможуть звільнитися від встановленої назавжди монархії, якби навіть і захотіли цього.

Та народ на все це відповів так: “Ні, — нехай цар буде над нами! І будемо як усі люди, він судитиме нас. І він виступатиме перед нами, провадитиме наші війни”.

“Як усі люди…”. Ізраїльтяни не хотіли розуміти: їхнім особливим привілеєм і благословенням було якраз те, що вони відрізнялися від інших народів. Бог відокремив їх від усіх інших, щоб зробити Своїм вибраним скарбом. Але вони, знехтувавши цією високою честю, палко бажали наслідувати приклад язичників!

І донині палке бажання пристосовуватися до світського життя і звичаїв характерне для так званого Божого народу. Коли люди відходять від Господа, у них з'являється честолюбне прагнення переваг і почестей світу. Християни постійно намагаються наслідувати звички тих, котрі поклоняються божеству цього світу. Чимало є таких, котрі переконані, що, об'єднавшись зі світськими людьми та запозичивши їхні звичаї, вони зможуть справляти сильніший вплив на невіруючих. Але всі, котрі йдуть цим шляхом, відокремлюються від Джерела своєї сили. Ставши друзями світу, вони перетворюються на ворогів Бога. Задля земних почестей вони жертвують невимовно високою честю, призначеною їм Богом, — “звіщати чесноти Того, Хто покликав нас із темряви до дивного світла Свого” (1 Петра 2:9).

З глибоким сумом Самуїл вислухав слова народу, але Господь сказав йому: “Послухайся їхнього голосу і постав їм царя!” Пророк виконав свій обов'язок. Він належним чином виклав їм слова перестороги, але вони були відкинуті. З тяжким серцем він відпустив народ, а сам відійшов, щоб приготуватися до великої реформи в управлінні країною.

Життя Самуїла, сповнене чистоти і безкорисливої відданості, було постійним докором для своєкорисливих священиків та старійшин, а також гордого, сповненого плотських бажань, ізраїльського народу. Хоча його служіння не відзначалося показною пишністю, воно було відзначене печаткою Небес. Самуїл був вшанований Відкупителем світу, під керівництвом Якого управляв єврейським народом. Та людям надокучила побожність і благочестя Самуїла; вони знехтували скромністю і смиренням, з якими він здійснював своє правління, і проміняли його на мужа, котрий мав царювати над ними.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Патріархи і пророки» автора Уайт Еллен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 59. Перший цар Ізраїлю“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Від видавців

  • Розділ 1. Чому було допущено гріх? 

  • Розділ 2. Творіння

  • Розділ 3. Спокушення і падіння

  • Розділ 4. План викуплення

  • Розділ 5. Випробування Каїна та Авеля

  • Розділ 6. Сиф та Єнох

  • Розділ 7. Потоп

  • Розділ 8. Після потопу

  • Розділ 9. Буквальний тиждень

  • Розділ 10. Вавилонська вежа

  • Розділ 11. Покликання Авраама

  • Розділ 12. Авраам у Ханаані

  • Розділ 13. Випробування віри

  • Розділ 14. Загибель Содома

  • Розділ 15. Одруження Ісаака

  • Розділ 16. Яків та Ісав 

  • Розділ 17. Втеча та вигнання

  • Розділ 18. Ніч боротьби

  • Розділ 19. Повернення до Ханаану

  • Розділ 20. Йосиф у Єгипті

  • Розділ 21. Йосиф та його брати

  • Розділ 22. Мойсей

  • Розділ 23. Єгипетські кари 

  • Розділ 24. Пасха

  • Розділ 25. Вихід

  • Розділ 26. Від Червоного моря до Синаю

  • Розділ 27. Закон, даний Ізраїлю

  • Розділ 28. Ідолопоклонство біля Синаю

  • Розділ 29. Ворожнеча сатани проти Закону

  • Розділ 30. Скинія та служіння в ній

  • Розділ 31. Гріх Надава й Авігу

  • Розділ 32. Закон і заповіти

  • Розділ 33. Від Сінаю до Кадеша

  • Розділ 34. Дванадцять розвідників

  • Розділ 35. Повстання Корея

  • Розділ 36. В пустелі

  • Розділ 37. Удар по скелі

  • Розділ 38. Подорож навколо Едому

  • Розділ 39. Завоювання Башану

  • Розділ 40. Валаам

  • Розділ 41. Відступництво при Йордані

  • Розділ 42. Повторення Закону

  • Розділ 43. Смерть Мойсея

  • Розділ 44. Перехід через Йордан

  • Розділ 45. Падіння Єрихона

  • Розділ 46. Благословення і прокляття

  • Розділ 47. Союз із гівеонітянами

  • Розділ 48. Розподіл Ханаану

  • Розділ 49. Останні слова Ісуса Навина 

  • Розділ 50. Десятина і дари

  • Розділ 51. Божа турбота про бідних

  • Розділ 52. Щорічні свята

  • Розділ 53. Перші судді

  • Розділ 54. Самсон

  • Розділ 55. Отрок Самуїл

  • Розділ 56. Ілій та його сини

  • Розділ 57. Захоплення ковчега филистимлянами

  • Розділ 58. Школи пророків

  • Розділ 59. Перший цар Ізраїлю
  • Розділ 60. Самовпевненість Саула

  • Розділ 61. Відкинення Саула

  • Розділ 62. Помазання Давида

  • Розділ 63. Давид і Голіят 

  • Розділ 64. Давид-утікач

  • Розділ 65. Великодушність Давида

  • Розділ 66. Смерть Саула

  • Розділ 67. Спіритизм: стародавній і сучасний

  • Розділ 68. Давид у Ціклазі

  • Розділ 69. Покликання Давида на царство 

  • Розділ 70. Царювання Давида

  • Розділ 71. Гріх Давида і каяття 

  • Розділ 72. Повстання Авесалома

  • Розділ 73. Останні роки життя Давида

  • Додатки

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи