Розділ 54. Самсон

За основу цього розділу взято книгу Судді, розділи 13—16

Незважаючи на широко розповсюджене відступництво, ті, котрі зберегли вірність Богові, не переставали благати Його про визволення Ізраїлю. Хоча на перший погляд могло здаватися, що Бог не чує їхніх молитов, оскільки з кожним роком вороже гноблення ставало все сильнішим, Боже провидіння готувало їм допомогу. В перші роки филистимської навали народилася дитина, за допомогою якої Бог мав намір приборкати могутніх ворогів.

У гористому краї, що межував з филистимськими рівнинами, розташувалося невеличке містечко Цора. У ньому мешкала родина Маноя з роду Данового. Це була одна з тих нечисленних сімей, які серед загального відступництва залишилися вірними Єгові. Бездітній дружині Маноя явився Ангел Господній з вісткою, що вона народить сина, через якого Бог розпочне справу визволення Ізраїлю.

З огляду на це Ангел дав їй вказівки щодо способу її життя та виховання дитини: “А тепер стережись, не пий вина та п'янкого напою, і не їж нічого нечистого”. Ця сама заборона стосувалася й хлопчика; окрім того, йому не можна було обрізувати волосся, оскільки він від народження був посвячений Богові як назорей.

Жінка Маноя, прийшовши до свого, розповіла йому про Ангела, котрий відвідав її, та повторила Його слова. Побоюючись, щоб не зробити якоїсь помилки в дорученій їм обом важливій справі, Маной молився: “Господи, Божий чоловік, що Його посилав Ти, нехай прийде до нас ще і навчить, що ми маємо зробити для дитини, яка народиться”.

Коли Ангел з'явився знову, Маной стурбовано запитав: “Як нам виховувати дитину і що чинити з нею?” Ангел повторив те, що й раніше: “Усього, що сказав я жінці, нехай вона стережеться. Усього, що виходить з виноградного куща, не буде вона вживати, а вина та напою п'янкого нехай не п'є і нічого нечистого нехай не їсть. Нехай дотримується усього, що я наказав їй”.

Бог мав намір доручити обітованому сину Маноя важливу справу, і, щоб він міг її виконати, спосіб життя матері та дитини мав бути підпорядкованим особливому режимові. “…Вина та напою п'янкого нехай (вона) не п'є… — звелів Ангел дружині Маноя. — …І нічого нечистого нехай не їсть. Нехай дотримується усього, що я наказав”. Звички матері справляють на дитину добрий або поганий вплив. Якщо вона бажає добра своїй дитині, то й сама повинна дотримуватися певних принципів, виявляючи поміркованість і самозречення. Немудрі порадники запевняють матір у тому, що вона може задовольняти кожне своє бажання та примху, але така точка зору хибна і шкідлива. Сам Бог урочисто закликає матір виявляти відповідальність та самообмеження.

Така відповідальність покладається не лише на матерів, але й на батьків. Дітям передаються розумові і фізичні особливості батьків, їхня вдача та нахили. Непоміркованість батьків часто призводить до того, що діти залишаються фізично, розумово й морально слабкими. Від п'яниць та курців їхнім дітям можуть передатися і передаються ненаситні бажання, запальність, погана кров та дратівливість. Аморальні батьки передають у спадок своїм нащадкам гріховні пристрасті, і навіть огидні захворювання. Оскільки діти можуть меншою мірою, ніж їхні батьки, опиратися спокусам, кожне наступне покоління в моральному плані опускається все більше й більше.

Батьки у першу чергу відповідальні не лише за гріховні пристрасті та збочення своїх дітей, а й за тілесні вади тисяч жертв, які народжуються глухими, хворими, сліпими або недоумкуватими.

Кожний батько та кожна матір повинні запитати себе: “Що маємо робити з дитиною, котра народиться?” Чимало людей не надають важливого значення передродовому періодові дитини, але вказівки, дані Небом для цих єврейських батьків і при тому двічі повторені в такій ясній та урочистій формі, свідчать про те, як на цю справу дивиться наш Творець.

Для дитини обітниці не було достатньо отримати добру спадщину від своїх батьків. Після народження важливе значення мали старанне виховання і формування правильних звичок. Бог звелів, щоб майбутній суддя й визволитель Ізраїлю із раннього дитинства виховувався в суворій поміркованості. Він мав стати назореєм від народження; таким чином, йому заборонялося вживати вино чи міцні напої. Змалечку дітям потрібно прищеплювати науку стриманості, самозречення та самовладання.

Заборона, виголошена Ангелом, поширювалася також на “усе нечисте”. Різниця поміж чистою та нечистою їжею не тільки була продиктована приписами церемоніального закону, а грунтувалася на принципах санітарії. Ізраїльський народ, котрий упродовж тисячоліть вирізнявся гідним подиву довголіттям, великою мірою завдячував цим дотриманню принципів санітарії. Стриманість передбачає дещо більше, ніж заборону спиртних напоїв. Вживання їжі, яка є збуджуючою або нестравною (нелегкотравною), часто наносить здоров'ю не меншу шкоду, і в багатьох випадках готує грунт для пияцтва. Правдива поміркованість навчає нас повністю відмовлятися від усього шкідливого, розумно використовуючи усе корисне. Мало хто належним чином усвідомлює, який великий вплив на наше здоров'я, характер, здатність приносити користь у цьому світі та на вічну долю справляють звички у харчуванні. Апетит завжди повинен підкорятися моральному й розумовому контролю. Тіло має бути слугою розуму, а не навпаки.

Божественна обітниця, дана Маноєві, у певний час здійснилася: у сім'ї народився син, якого назвали Самсоном. У міру того як хлопчик зростав, ставало очевидним, що він володіє надзвичайною фізичною силою. Однак Самсон і його батьки знали: причиною цього була не добре розвинута мускулатура, а принцип назорейства, символом чого стало його волосся, якого не торкалася бритва. Якби Самсон так само вірно дотримувався божественних повелінь, як це робили його батьки, доля юнака була б значно шляхетнішою й щасливішою. Але спілкування з ідолопоклонниками зіпсувало його.

Місто Цора знаходилося поблизу филистимського краю, і Самсон зав'язав із филистимлянами дружні зв'язки. Ці близькі стосунки, що зародилися ще в роки його юності, затьмарили згодом усе його життя. Самсон покохав молоду жінку з филистимського міста Тімна і вирішив взяти її собі за дружину. На усі вмовляння богобоязливих батьків, які намагалися відрадити його від цього задуму, він відповідав лише одне: “Вона люба очам моїм”. Нарешті батьки поступилися його бажанням, і шлюб відбувся. Саме тоді, коли він змужнів і повинен був виконати божественну місію, якнайбільше виявляючи вірність Богові, Самсон з'єднався з ворогами Ізраїлю. Він не запитував себе, чи зможе найкращим чином прославити Бога, поєднавши своє життя з обраною ним жінкою, чи, навпаки, — опиниться у такому становищі, коли не зможе виконати поставленого перед ним завдання. Усім тим, котрі перш за все прагнуть прославити Бога, Він обіцяє мудрість; але немає жодної обітниці для тих, котрі діють свавільно.

Як же багато людей поводяться за прикладом Самсона! Як часто укладаються шлюби віруючих з нечестивими лише тому, що у виборі супутника життя люди керуються пристрастю! Ні одна, ні друга сторони не питають поради у Бога і не думають про Його славу. Християнство мало б стати вирішальною регулюючою силою в питанні шлюбних відносин, хоча надто часто трапляється так, що мотиви, за якими такий союз утворюється, не узгоджуються з християнськими принципами. Сатана постійно намагається зміцнити свою владу над Божим народом, спокушуючи їх до укладання союзів зі своїми підлеглими; аби досягти цього, він намагається збудити в серцях гріховні пристрасті. Та Господь у Святому Писанні навчає Свій народ не з'єднуватися з тими, в котрих немає Його любові. “Яка згода між Христом і веліаром? Або яка частка вірного з невірним? Або яка сумісність храму Божого з ідолами?” (2 Коринтянам 6:15—16).

Саме через шлюбні зв'язки Самсон увійшов у близькі стосунки з тими, котрі ненавиділи Ізраїлевого Бога. Хто добровільно заводить знайомство з такими людьми, той буде змушений певною мірою пристосовуватися до їх звичок і уподобань. Час, проведений таким чином, гірший від втраченого взагалі. Плекаються думки, вимовляються слова, які можуть захитати непорушні основи принципів та послабити фортецю душі.

Жінка, задля якої Самсон порушив Боже повеління, виявила віроломство щодо свого чоловіка ще під час весілля. Обурений її зрадою, Самсон на деякий час залишив її і повернувся до свого дому в Цорі. Коли ж його серце пом'якшилось, він вирішив провідати свою наречену, але побачив, що вона — дружина іншого. Його помста, яка виявилась у знищенні усіх филистимських полів і виноградників, спровокувала ворогів убити цю жінку, хоча саме їхні погрози змусили її вдатися до обману, з якого й почалося усе лихо. Самсон ще раніше виявив свою дивовижну фізичну силу, коли неозброєними руками вбив молодого лева та 30 мужів з Ашкелона. Тепер же, сповнений гніву за звіряче вбивство своєї колишньої дружини, він напав на филистимлян, заподіявши їм “дошкульну поразку”. Пізніше, намагаючись втекти від своїх ворогів, він сховався в ущелині “скелі Етам” на території Юдиного покоління.

Численні вороги переслідували Самсона, у той час як мешканці Юди, охоплені тривогою, підло погодилися видати його в руки ворогів. Три тисячі мужів з покоління Юди прийшли до Самсона. Але навіть при такій нерівності в силах вони не наважилися б підійти до нього, якби не були впевнені у тому, що він не зробить зла своїм співвітчизникам. Самсон дозволив, щоб його зв'язали й привели до филистимлян, але спочатку отримав від юдейських мужів обітницю, що вони не нападуть на нього і не змусять його до кривавої сутички з ними.

Самсон дозволив себе зв'язати двома новими шнурами; під радісні вигуки його привели до ворожого табору. Але у той час, як відлуння радісних вигуків розляглось серед найближчих гір, “зійшов на нього Дух Господній”, Самсон розірвав на клаптики нові міцні шнури, ніби вони були зроблені з льону, що зітлів у вогні. Тоді, схопивши першу-ліпшу зброю, що опинилася під рукою — ослячу щелепу, яка, однак, виявилася не менш ефективною, ніж меч або спис, він бив филистимлян, доки вони не почали тікати від жаху, залишивши на полі бою 1000 мертвих тіл.