Розділ 43. Смерть Мойсея

За основу цього розділу взято книгу Второзаконня, розділи 31—34

Відносини Бога з Його народом — вражаючий приклад того, як Божа любов і милість поєднуються із суворою та неупередженою справедливістю. Прикладом цього є історія єврейського народу. Бог злив великі благословення на Ізраїль. Ніжна любов Божа до нього змальована зворушливими словами: “Як орел манить (до злету) своїх малят і ширяє над своїми малятами, крила свої простягає, підхоплює їх і носить на рамені крилатім своїм, — так Господь провадив його”. І водночас відомо, як швидко й суворо були покарані ізраїльтяни за свої переступи!

Безмежна Божа любов виявила себе в дарі Його Єдинородного Сина, Котрий викупив грішний рід. Христос прийшов на землю, щоб показати людям характер Свого Отця; кожний Його вчинок свідчив про божественну ніжність і співчуття. І все ж Сам Христос сказав: “Доки небо і земля не минеться, жодна йота, жоден значок в Законі не минеться” (Матвія 5:18). Той самий голос, котрий так терпляче й з любов'ю благає грішника прийти до Нього, щоб придбати прощення і мир, в день суду звернеться до тих, котрі відкинули Його милість, з наказом: “Ідіть від Мене, прокляті” (Матвія 25:41). У Біблії Бог постає не тільки як ніжний Отець, а й як справедливий Суддя. Хоча Він любить милувати, “вибачає провину, переступ і гріх”, однак Господь “не вважає чистим винуватого” (Вихід 34:7).

Великий Правитель народів проголосив, що Мойсей не запровадить ізраїльський народ до обітованого краю, і, незважаючи на щирі благання, Божий слуга не зміг домогтися скасування винесеного Богом вироку! Мойсей розумів, що повинен померти, однак ні на хвилину не переставав піклуватися про Ізраїль. Він вірно виконував свій обов'язок, готуючи народ до вступу в обіцяний спадок. За божественним наказом Мойсей та Ісус направлялись у Скинію, а в той час хмарний стовп знявся і зупинився над входом до неї. Тут в урочистій обстановці подальша турбота про ізраїльський народ була доручена Ісусові Навину. Місія Мойсея як вождя народу завершилася. Та навіть тепер він забув про себе, продовжуючи піклуватись про інтереси народу. У присутності всієї громади Мойсей звертається до свого наступника в Ім'я Боже зі словами святого підбадьорення: “Будь сильний і відважний, бо саме ти впровадиш Ізраїлевих синів до краю, про який Господь клявся їхнім батькам, що дасть її їм”. Потім, звертаючись до старійшин і начальників народу, він урочисто звелів їм вірно виконувати усе, що Бог проголосив через нього.

Дивлячись на цього, похилого віку мужа, котрий незабаром мав залишити їх, люди, з новим, глибоким почуттям вдячності згадували його батьківську лагідність, мудрі поради і невтомну працю. Як часто, коли гріхи ізраїльтян накликали на них справедливі Божі суди, Господь вислуховував молитви Мойсея та милував їх. Горе людей ставало ще більшим через докори сумління. З гіркотою вони згадували, як їхнє свавілля спровокувало Мойсея до гріха, через який він повинен тепер померти.

Розлука з улюбленим вождем стала для Ізраїля значно більшим докором, ніж той, який вони могли б отримати, якби Мойсей залишився живим і продовжував своє служіння. Бог бажав, аби вони засвоїли науку, що не слід робити життя майбутнього вождя таким же тяжким, яким було життя Мойсея. Бог промовляє до Свого народу через благословення, які люди отримують; але якщо ними нехтують, Він промовляє до них іншим чином — позбавляє благословень, щоб вони побачили власні гріхи і всім серцем навернулися до Нього.

Того самого дня Мойсей отримав вказівку: “Зійди на гору Аварім, на гору Нево… і подивись Ханаанський край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння. Ти помреш на горі, куди вийдеш, і приєднаєшся до свого народу”. Підкоряючись божественному повелінню, Мойсей часто залишав табір для спілкування з Богом; але тепер на нього чекало нове, невідоме доручення. Він повинен був відійти і віддати своє життя в руки Творця. Мойсей знав, що помиратиме один. Жоден зі земних друзів не повинен був прислуговувати йому в останні хвилини його життя. Те, що чекало на нього попереду, було оповите таємницею, викликало страх, заставляло здригатися серце. Найтяжчим випробуванням для нього була розлука з народом, який був об'єктом його турботи й любові — народом, з котрим він давно вже поєднав свої інтереси і життя. Однак Мойсей звик покладатися на Бога, а тому з повною вірою вручив себе і свій народ під опіку Божої любові та милості.

Мойсей стояв востаннє серед зібрання. Знову Святий Дух зійшов на нього, і в найпіднесеніших, найзворушливіших словах він виголосив благословення над кожним поколінням, а наприкінці поблагословив усю громаду:

“Нема такого, як Бог, Єшуруна!

Він летить по небу на поміч тобі,

у Своїй величі рухається на хмарах.

Прибіжище твоє — Бог Предвічний,

ти в вічних раменах Його.

Він прогнав ворога перед тобою, і сказав: Знищ!

І живе Ізраїль безпечно, самотно,

він джерело Якова в землі багатій хлібом і вином,

де з неба скрапує роса.

Ти блаженний, Ізраїлю!

Котрий інший народ, якого спасає Господь, як тебе?