Розділ 52. Щорічні свята

За основу цього розділу взято книгу Левит, розділ 23

Тричі на рік увесь Ізраїль збирався до Святині для поклоніння Богові (Вихід 23:14—16). Деякий час місцем таких зібрань було Шіло, але пізніше центром національного поклоніння став Єрусалим; тут у дні урочистих свят збиралися усі покоління.

Ізраїльський народ оточували войовничі племена, постійно готові захопити їхні землі, однак тричі на рік усі боєздатні чоловіки і ті, хто тільки міг подорожувати, залишали свої оселі, вирушаючи на місце зібрання в центральну частину країни. Що могло перешкодити їхнім ворогам напасти на залишені без захисту оселі та спустошити їх вогнем і мечем? Що могло перешкодити ворожому вторгненню та взяттю у полон Ізраїлю? Бог обіцяв захищати Свій народ. “Ангел Господній стоїть на варті навкруги тих, що бояться Його, — і визволяє їх” (Псалми 33:8). В той час як ізраїльтяни брали участь у богослужінні, божественна сила стримувала ворогів. Божа обітниця запевняє: “Коли Я вижену народи перед тобою, і поширю кордони твої, ніхто не посягатиме на твою землю, коли ходитимеш, щоб показатись перед лицем Господа, Бога твого, тричі на рік” (Вихід 34:24).

Першим з таких свят була Пасха, або свято опрісноків, що припадало на місяць авів — перший місяць юдейського року, що відповідає кінцю березня — початку квітня. Зимові холоди закінчувалися, випадав пізній дощ, і вся природа відроджувалась, насолоджуючись свіжістю й красою весни. Пагорби і долини вкривалися зеленою травою, а на полях з'являлися барвисті квіти. Місяць, що в ці дні досягав повноти, надавав вечорам чарівності. Цю пору року чудово змалював співець Ізраїлю:

“Глянь бо: зима минула,

дощі прогули, прошуміли.

З'явились квіти на землі, прийшов час співу птахів,

і голос горлиці в нашому краї лунає!

Смоківниця випустила свої ранні бруньки,

і виноград у цвіту пахощі розливає”.

(Пісня над піснями 2:11—13)

З усієї країни групи паломників направлялись до Єрусалима. Пастухи, котрі випасали отари, чабани з гірських пасовищ, рибалки з Галілейського моря, землероби з полів, пророчі сини (студенти) священних шкіл — усі вирушали до того місця, де відкривалась слава Божа. Вони робили невеликі переходи, оскільки більшість ішла пішки. Каравани весь час поповнювалися новими групами паломників і в міру наближення до святого міста робилися дуже великими.

Краса навколишньої природи пробуджувала в серцях Ізраїлю радість і вдячність Подателю усіх благ. Люди наспівували чудові єврейські псалми, вихваляючи славу і велич Єгови. Під звуки сигнальної сурми, в супроводі бубнів сотні голосів зливалися в одному величезному хорі:

“Я зрадів, коли мені сказали:

“Ходімо до дому Господнього!”

Ноги наші стояли в воротах твоїх, Єрусалиме…

Туди приходять племена, племена Господні…

щоб скласти подяку Імені Господньому!

Миру бажайте для Єрусалима: