Розділ 52. Щорічні свята

Прекрасна країна, розрада всієї землі, —

це Сіонська гора, на її північних околицях,

місто Царя можновладного!”

(Псалми 47:2—3)

“Нехай буде мир у місті

і добробут у палатах твоїх!”

“Відчиніть мені брами правди, —

я ними увійду, буду славити Господа!”

“Обітниці свої Господеві я виконаю

перед усім народом Його,

у дворах Господнього дому,

посеред тебе, о Єрусалиме!

Алілуя!”

(Псалми 121:7; 117:19; 115:9—10)

Всі оселі Єрусалима відчинялися для паломників; для них готувались кімнати для безплатної ночівлі, та цього було недостатньо для такої великої кількості народу, тому на всіх вільних місцях по усьому місту й навколишніх пагорбах ставилися намети.

Вечором чотирнадцятого дня місяця святкували Пасху; урочисті, справляючі особливе враження церемонії, якими супроводжувалося її святкування, нагадували про звільнення народу з єгипетської неволі і вказували на жертву, яка має звільнити їх з неволі гріха. Коли Спаситель віддав Своє життя на Голгофі, Пасха втратила своє значення; був запроваджений обряд Господньої Вечері на згадку про подію, прообразом якої була Пасха.

Після Пасхи йшло свято опрісноків, що тривало сім днів. Перший та останній дні були днями священних богослужінь, в які заборонялось виконання будь-якої роботи. Другого дня свята перед Боже лице приносили перші плоди нового врожаю. З усякого збіжжя ячмінь у Палестині дозрівав найпершим; до початку свята він уже був стиглим. Священик потрясав снопом ячменю перед Божим вівтарем на знак того, що усе належить Богові. Лише після здійснення цієї церемонії можна було починати збір урожаю.

Через 50 днів після принесення перших плодів наступала П'ятидесятниця, яку називали також святом жнив, або святом седмиць. На знак вдячності за хліб, перед Боже лице приносили дві хлібини, спечені з кислого тіста. Свято П'ятидесятниці тривало лише один день, який присвячувався релігійному служінню.

Сьомого місяця відбувалося свято кучок (куща), або збирання врожаю. Це свято свідчило про визнання Божої щедрості, яка виявляла себе у плодах садів, оливкових гаїв і виноградників. Це було заключне свято в році. Земля віддала свої плоди, врожай зібрано до клунь, фрукти, олива й вино покладені на зберігання; перші плоди уже були принесені, і тепер люди приходили з дарами подяки до Бога, Котрий так щедро благословив їх.

Це свято мало бути найбільш радісним. Воно починалося відразу після великого дня очищення, коли народ отримував підтвердження того, що його гріхи вже ніколи не згадаються. Примирені з Богом люди приходили перед Його обличчя, щоб визнати Божу доброту і прославити Його за милосердя. Врожай був зібраний, а праця нового року ще не починалася, і тому вільний від турботи народ міг насолоджуватися радісними годинами свята, Хоча лише батьки із своїми синами мали йти на це свято, однак, якщо це було можливо, їх супроводжували цілі родини, а їхньою гостинністю мали скористатися слуги, левити, чужинці та бідні.