Розділ 52. Щорічні свята

нехай будуть у безпеці ті, що люблять тебе!”

(Псалми 121:1—6)

Дивлячись на навколишні гори, де язичники колись запалювали вогні на своїх жертівниках, Ізраїль співав:

“Свої очі я звожу на гори,

звідки прийде мені допомога, —

мені допомога від Господа,

що створив небо й землю!”

(Псалми 120:1—2)

“Ті, хто надію складає на Господа,

вони як Сіонська гора,

яка не захитається,

яка буде стояти повік!

Єрусалим, — гори кругом нього,

а Господь навкруги народу Свого

відтепер й аж навіки!”

(Псалми 124:1—2)

Піднявшись на пагорби, з вершин яких було видно святе місто, вони з благоговінням спостерігали за тим, як натовпи бажаючих взяти участь у поклонінні прямували до храму. Зауваживши, як хмаринка пахощів підноситься до неба, та вслухаючись до звуку сурм левитів, котрі звіщали про початок священного служіння, вони, відчуваючи натхнення від усього побаченого, знову співали:

“Великий Господь і прославлений вельми

у місті нашого Бога,

на Його святій горі!