Розділ 40. Валаам

Перш ніж повернутися до свого народу, Валаам висловив одне з найпрекрасніших і найвеличніших пророцтв про Відкупителя світу та остаточне знищення Божих ворогів:

“Я бачу Його, та не тепер, дивлюся на Нього,

та Він не близько!

Сходить зоря від Якова,

і підіймається берло з Ізраїлю, —

ламає Він скроні Моава

та черепа усіх синів Сифа!”

Закінчив Валаам тим, що передрік повне знищення Моава, Едому, Амалика та Кенеїв, не залишивши для моавітського царя жодного променя надії.

Зазнавши розчарування у своїх сподіваннях на багатство і почесті, опинившись у немилості в царя та розуміючи, що він накликав на себе Боже незадоволення, Валаам повернувся зі своєї свавільно обраної місії. Та лише він прибув додому, стримуюча сила Божого Духа залишила його; жадібність, яку досі йому вдавалося приборкати, отримала над ним повну перемогу. Він був готовий вдатися до будь-яких засобів, аби отримати обіцяну Балаком нагороду. Валаам знав, що успіх Ізраїлю залежить від послуху Богові і що єдиний шлях, яким можна призвести ізраїльтян до падіння, — це спокусити їх до гріха. Тепер він вирішив здобути прихильність Балака, давши моавітянам пораду, як їм діяти, аби стягнути прокляття на Ізраїль.

Він негайно повернувся до моавської землі та виклав свій план цареві. Тепер моавітяни знали: доки Ізраїль залишатиметься вірним Богові, доти Він буде йому захистом. План, запропонований Валаамом, полягав у тому, щоб спокусити Ізраїля до ідолопоклонства і таким чином віддалити від Бога. Якщо вдасться схилити ізраїльтян до участі в аморальному поклонінні Ваалові й Астарті, тоді Всесильний Захисник стане їхнім ворогом, а самі вони — легкою здобиччю жорстоких войовничих народів, що оточували їх. Цар з готовністю прийняв цей план, а Валаам залишився при дворі, щоб допомогти втілити його в життя.

Валаам став свідком успіху свого сатанинського задуму. Він бачив, як Боже прокляття спіткало вибраний народ, і тисячі людей стали жертвою Його судів, але божественна справедливість, караючи гріх в Ізраїлі, не дозволила, щоб винуватці спокуси уникнули покарання. У бою Ізраїлю з мідіянітянами Валаам був убитий. Передчуваючи, що його кінець близький, він виголосив: “Хай душа моя вмре смертю праведного, і кінець мій хай буде такий, як його!” Та він не побажав жити життям праведних і тому розділив долю Божих ворогів.

Доля Валаама схожа на долю Юди, а їхні характери разюче подібні. Обидва намагалися поєднати служіння Богові зі служінням мамоні, й обидва також зазнали очевидної поразки. Валаам визнавав правдивого Бога і запевняв, що служить Йому; Юда вірив у Ісуса як Месію та приєднався до Його послідовників. Валаам сподівався зробити служіння Єгові засобом збагачення й досягнення світської слави, але зазнавши невдачі, він спіткнувся й упав, так більше і не піднявшись. Юда сподівався завдяки своєму зв'язку з Христом здобути багатство і посісти високе становище у тому земному царстві, котре, як він вірив, мав встановити Месія. Крах надій підштовхнув його до відступництва й загибелі. І Валаам, і Юда отримали велике світло, користувалися особливими перевагами, але один-єдиний виплеканий гріх зіпсував їм характер і став причиною загибелі.

Вельми небезпечно дозволяти, щоб якась нехристиянська риса перебувала в серці. Навіть один викоханий гріх поступово зіпсує характер, примушуючи усі благородні здібності коритися неосвяченим бажанням. Варто усунути з нашого сумління лише один “запобіжний засіб”, потурати тільки одній лихій звичці, лише раз знехтувати високими вимогами обов'язку, як душа залишиться без охорони і відкриється шлях для сатани, котрий увійде, щоб звести нас з дороги. Єдино безпечний шлях — це щоденно, від щирого серця молитися так, як це робив Давид: “Зміцнюй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб не спіткнулись ноги мої!” (Псалми 16:5).