Розділ 40. Валаам

Своїм життям Валаам був зобов'язаний нещасній тварині, з якою так жорстоко повівся. Муж, який претендував на звання Господнього пророка, який запевняв, що має очі відкриті і бачить “видіння Всемогутнього”, був настільки засліплений жадібністю і честолюбством, що не помітив Божого Ангела, котрого зауважила навіть тварина. “Бог цього світу осліпив розум, щоб не засяяло їм світло” (2 Коринтянам 4:4). Як же багато таких засліплених людей! Вони стають на заборонені дороги, порушуючи божественний Закон і не розуміючи, що Бог та ангели протидіють їм. Як і Валаам, вони обурюються на тих, котрі бажають відвернути їхню загибель.

Своїм поводженням з ослицею Валаам засвідчив, який дух володів ним. “Піклується праведний життям скотини своєї, але серце нечестивого жорстоке” (Приповісті 12:10). Лише декотрі розуміють, який гріх кривдити тварин та завдавати їм страждань через недбалість.

Той, хто створив людину, створив також і тварин, “Його милосердя — на усе Його творіння!” (Псалми 144:9). Тварини створені, щоб служити людині, але це не дає їй права грубим і жорстоким ставленням до них завдавати їм болю.

Через гріх людини “усе створіння разом зітхає і донині мучиться” (Римлянам 8:22). Таким чином, страждання і смерть стали долею не лише людського роду, а й тварин. Тому людині потрібно полегшувати, а не збільшувати тягар страждань, який ліг на усе Боже творіння внаслідок її гріхопадіння. Той, хто мучить тварин, оскільки вони підвладні йому, — є тираном і боягузом. Бажання завдавати болю чи то своїм ближнім, чи тваринам має сатанинське походження. Багато хто гадає, що про їхню жорстокість ніхто ніколи не довідається, бо нещасні тварини не можуть говорити. Але якби очі цих людей відкрилися, як у Валаама, вони б побачили Божого Ангела, який там знаходиться і свідчитиме проти них у небесних дворах. Такий гріх записується на Небесах, і прийде той день, коли над тими, котрі кривдять Божі створіння вирок буде проголошений.

Побачивши Божого вісника, Валаам з жахом вигукнув: “Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. Отож, якщо це недобре на твій погляд, то я повернуся назад”. Господь дозволив йому продовжувати шлях, але дав зрозуміти, що його слова будуть під контролем божественної сили. Бог бажав дати свідчення Моаву про те, що євреї перебувають під захистом Небес, і Він зробив це з великим успіхом, показавши, що без божественного дозволу Валаам не може висловити на них прокляття.

Як тільки моавського царя повідомили про наближення Валаама, він в оточенні пишної учти вийшов до кордонів свого царства, щоб зустріти його. Коли цар висловив здивування з приводу Валаамових зволікань, хоча на нього чекали багаті дарунки, пророк відповів: “Ось я прибув до тебе. Та хіба ж то моя воля — щось говорити? Що Бог вкладе в уста мої, тільки те я скажу”. Валаам вельми жалкував з приводу такого обмеження. Він побоювався, що не зможе виконати свого наміру, бо Господня сила постійно керувала ним.

З надзвичайною пишністю цар у супроводі вельмож свого царства відпровадив Валаама на Бамот-Баал, звідки він міг побачити табір євреїв. Пророк стояв на висоті, спрямувавши погляд на табір вибраного Божого народу. Ізраїльтяни навіть не здогадувалися, що відбувалося зовсім поруч! Як же мало вони усвідомлювали Божу опіку, що простягалася над ними вдень і вночі! Як же притупилася чутливість Божого народу! Якими повільними вони були в усі часи щодо розуміння Його великої любові та милості! Якби вони усвідомлювали, що чудесна Божа сила постійно діє задля їхнього добробуту, то чи не сповнилися б їхні серця подякою та благоговінням за Його любов від думки про Його велич і силу?

Валаам дещо знав про жертвоприношення євреїв і сподівався, що, коли він перевершить їх багатством своїх дарів, то зможе отримати Боже благословення і домогтися виконання своїх гріховних задумів. Йому передався настрій ідолопоклонників-моавітян. Його мудрість перетворилася на безумство, духовний зір притупився і, віддавшись владі сатани, він виявився засліпленим.

Валаам звелів спорудити сім жертівників і на кожному з них приніс жертви. Тоді він піднявся “на високу гору”, щоб зустрітися з Господом, пообіцявши розповісти Балакові те, що відкриє йому Бог.

В оточенні князів і вельмож Моаву цар стояв біля жертівників, а навколо них юрмився зацікавлений натовп, який чекав на повернення пророка. Нарешті він з'явився, і народ сподівався почути слова, які раз і назавжди паралізують ту дивовижну Силу, Котра діє на користь ненависних ізраїльтян. Валаам сказав:

“Із Араму мене припровадив Балак,

цар моавський, з гір сходу:

Іди ж, прокляни мені Якова,

йди ж і скажи зло на Ізраїля!

Та як же мені проклинати того,

кого Бог не прокляв?

І як же казати зло на того,

на кого гніву не має Господь?

Я бачу його з вершка скелі,

і з високих гір його оглядаю.