Розділ 40. Валаам

і гріха на Ізраїлі немає.

З ним Господь, його Бог,

величний Володар у ньому перебуває!”

Благоговіючи перед таким відкриттям, Валаам вигукнув: “Немає ворожби проти Якова, і чари не діють проти Ізраїлю”. Знаменитий чарівник випробував свої чари на прохання моавітян, але у цьому випадку він змушений сказати: “Ось що зробив Бог!” Доки Ізраїль перебував під божественним захистом, жоден народ не міг подолати їх навіть при допомозі усієї сили сатани. Чудо, здійснене Богом задля Його народу, мало викликати подив усього світу — мужем, який вирішив йти шляхом гріха, настільки оволоділа божественна сила, що замість прокляття, урочисто і палкою мовою поезії він виголосив найбагатші і найцінніші обітниці. Божа ласка, виявлена над Ізраїлем у той час, навіки мала стати запорукою Його захисту і турботи про Своїх слухняних та вірних дітей. Коли сатана підбурюватиме лихих людей зводити наклепи на Божий народ, мучити і знищувати його, тоді вірні Божі діти згадають цю подію; вона додасть їм мужності та зміцнить віру в Бога.

Розчарований і засмучений цар Моава у відчаї вигукнув: “Краще вже не проклинай його й не благословляй!” Проте слабка надія все ще жевріла в його серці, і він вирішив вдатися ще до однієї спроби. Тепер він повів Валаама на гору Пеор, де знаходився храм, присвячений для поклоніння їхньому богові Ваалові, що супроводжувалося розпустою. Тут знову було споруджено таку ж кількість жертівників, як і в перших двох випадках, принесено стільки ж жертв, але Валаам вже не пішов, як раніше, щоб довідатися про Божу волю. Він вже не претендував на чарівництво, а стоячи біля жертівників, споглядав на намети Ізраїлю. Знову Божий Дух спочив на ньому, і його уста проголосили божественні слова:

“Які ж гарні намети твої, Якове,

місця перебування твого, Ізраїлю!

Вони розкинулись, немов долини, наче сади понад ріками,

немов дуби, що Господь насадив, як кедри над водами!

Вода ллється з його відер,

а насіння його над великими водами.

Його цар стане могутнішим за Агага,

і царство його піднесеться.

…Нахилився він, ліг, немов лев,

і як левиця, — хто підійме його?

Хто благословляє тебе — той благословенний,

а хто проклинає тебе — той проклятий!”

Успіх і процвітання Божого народу тут змальовані за допомогою найпрекрасніших образів, які можна лише віднайти в природі. Пророк уподібнює Ізраїля до родючих долин, багатих на рясні врожаї, до квітучих садів, зрошуваних джерелами, що ніколи не висихають; до запашного сандалового дерева і величного кедра. Останнє порівняння є одним з найпрекрасніших і найглибших у Святому Слові. Ливанський кедр високо цінувався усіма мешканцями Сходу. Дерева сімейства ливанського кедра можна зустріти по всій землі, де лише ступала нога людини. Вони тішать серце людей своєю пишною кроною на берегах рік, величаво і гордо підносяться серед спраглої й спаленої сонцем пустелі. Від холодної Арктики і до гарячих тропіків кедри однаково тішаться теплом і хоробро переносять холод. Вони глибоко пускають коріння серед гірських скель і мужньо витримують усі бурі. Їхнє листя залишається свіжим і зеленим навіть тоді, коли усе інше гине від першого подиху зими. З-поміж усіх дерев ливанський кедр вирізняється силою, міцністю й довговічністю деревини; саме через це він став символом людей, життя яких “сховане в Бозі з Христом” (Колосянам 3:3). У Святому Письмі зазначається: “Праведник… росте, немов кедр…” (Псалми 91:13). Божественна рука звеличила кедр, зробивши його царем лісів. “Ялицям було далеко до гілля його, а каштани не досягали до його віття” (Єзекіїля 31:8), як і всяке інше дерево в Божому саду. Кедр неодноразово використовувався як символ царської емблеми, і той факт, що у Святому Письмі він уособлює праведників, свідчить про те, як Небеса дивляться на людей, котрі виконують Божу волю.

Валаам пророкував, що Цар Ізраїлю буде величнішим і могутнішим за Агага. Цим ім'ям називали царів амаликітян — у той час най могутнішого народу, однак Ізраїль, якщо залишатиметься вірним Богові, підкорить усіх своїх ворогів. Тим царем Ізраїлю був Божий Син, і прийде час, коли Його престол утвердиться на землі, а влада буде вищою понад усі земні царства.

Почувши слова пророка, Балак сповнився розчарування, страху і гніву. Він був обурений, що крім благословення Ізраїлю Валаам не міг нічим його підбадьорити, тоді як усе складалося проти нього. Лукава і користолюбна поведінка пророка викликала в нього презирство. Цар розлючено вигукнув: “Геть забирайся до свого краю! Мав я на думці гарно тебе вшанувати, та ось Господь стримав тебе від пошани”. У відповідь пророк нагадав цареві про своє попередження, а саме: — він говоритиме тільки те, що дозволить йому Бог.