Ртуть – хімічний елемент (Hg); у медицині широко використовуються сполуки ртуті як лікарські засоби; сполуки, що містять ртуть, використовують як гербіциди, пестициди та фунгіциди; пари ртуті та її розчинні сполуки спричинюють отруєння. У випадку дослідження трупів осіб, що загинули від отруєння ртуттю, за умови, що смерть настала протягом першої доби з моменту попадання отрути до організму, під час розтину трупа виявляють гіперемію, набухання слизових оболонок глотки та стравоходу, інколи з утворенням щільного білувато-сірого струпа; нерівномірне переповнення кров'ю внутрішніх органів; набряк легень, екхімози під епікардом, гіперемію та зональні некрози товстої кишки. Якщо смерть настала пізніше однієї доби після отруєння ртуттю, під час розтину виявляють збільшені із крововиливами, а ще пізніше – зменшені (бліді та зморщені) нирки із сірим або жовтувато-сірим корковим шаром та із крововиливами в пірамідах (ниркова недостатність); роздутість товстої кишки із крововиливами та некрозами в її слизовій оболонці; дистрофічні зміни в інших органах. Для діагностики отруєння ртуттю виконують судово-токсикологічне дослідження внутрішніх органів, у т.ч. печінки та нирок. Якщо отруєння ртуттю не є причиною смерті, то вміст ртуті в нирках перевищує її вміст у печінці (у розрахунку на 100 г органа) та навпаки.
Сірководень (син.: сірчаний водень, сульфан) – найпростіша сполука сірки з воднем (H2S), отрута, що дуже поширений у природі, зокрема утворюється під час гниття органічних залишків, які містять сірку, перш за все білків. Отруєння сірководнем, як правило, буває в разі нещасного випадку. Під час розтину трупа виявляється картина смерті від асфіксії; від порожнин та органів (особливо від легень) відчутний запах тухлих яєць. Судово-токсикологічне визначення вмісту в організмі сірководню можливе за умови, що посмертний період нетривалий, бо внаслідок гниття трупа утворюється сірководень.
Свинець – хімічний елемент (Рb); широко використовується в промисловості, побуті, медицині. Органічні та неорганічні сполуки свинцю отруйні. З органічних сполук найпоширенішим є тетраетил свинець. Отруєння неорганічними сполуками свинцю (суриком, поліграфічними фарбами тощо) має кардинальні ознаки – свинцева облямівка (темно-сіра, іноді бузково-аспідна вузька смужка по краю ясен) та свинцевий колорит (землисто-сірий колір обличчя). Слизова оболонка стравоходу та шлунка покрита білою або сірою масою, слизова оболонка кишечнику темного кольору з ознаками запалення. У нирках – ознаки запалення та дистрофія епітелію нефрону, накопичення кристалів сечової кислоти. Судово- токсикологічне дослідження органів дозволяє виявити неорганічні сполуки свинцю.
Селен – хімічний елемент (Se); темно-сіра з коричневим відтінком речовина. Селен та всі його сполуки токсичні (селеноводень, діоксид селену тощо); за токсичністю схожий на арсен. Під час розтину трупа у випадку гострого отруєння відчутний запах часнику, слизові оболонки шлунково-кишкового тракту, печінки та нирок мають рожево- жовтогарячий колір; якщо смерть настала через тривалий проміжок часу, то цього забарвлення немає. Гістологічно: виразні дистрофічні зміни в міокарді, печінці та нирках. Наявність селену визначається шляхом судово-токсикологічного дослідження трупного матеріалу.
Селітра – див. Нітрати.
Силікатний клей – див. Луги.
Синильна кислота (син.: ціанистоводнева кислота, формонітрил) – розчин ціановодню (HCN) у воді; дуже сильна отрута, яка блокує клітинне дихання на стадії каталізу цинкохромоксидазою, внаслідок чого розвивається тканинна гіпоксія. Синильна кислота та її солі використовуються в промисловому виробництві, медицині, санітарії. У природі синильну кислоту містять деякі рослини у вигляді амигдаліну: мигдаль, кісточки вишень, абрикос, персиків, слив та інших плодів; тютюновий дим. Абсолютна смертельна доза для людини – 40 г гіркого мигдалю або 100 зерен із кісточок абрикос, що дорівнює 1 г амигдаліну, який легко гідролізується з утворенням синильної кислоти та інших сполук. У випадку блискавичної (апоплектикоформної) форми отруєння синильною кислотою смерть настає через 3-5 хв., в разі сповільненої – дещо пізніше. Під час розтину трупа спостерігається: характерний вишнево-червоний колір трупних плям, вушних раковин, губ, обличчя, тканин та внутрішніх органів, набухання слизової оболонки шлунка, відчутний запах гіркого мигдалю від внутрішніх органів. Якщо мало місце отруєння кісточками абрикос, у шлунку є їх залишки. Судово-токсикологічному дослідженню підлягають шлунок та вміст його, мозок, печінка, нирки, кров та сеча. Шляхом спектрального аналізу крові виявляється спектр ціангемоглобіну.
Срібло – хімічний елемент (Ag); належить до благородних металів. Отруєння сполуками срібла супроводжується нудотою, блювотою, болем у шлунку та стравоході. Блювотиння білого кольору (містить хлорид срібла), а на світлі чорніє. Під час розтину трупа помітне повнокров'я в слизових оболонках стравоходу, шлунка, порожнині рота, вони сірого кольору. Гістологічно в органах – дистрофія та некроз, помітні часточки металевого срібла. Шляхом судово-токсикологічного аналізу в мінералізаті органів знаходять срібло.
Стрихнін – стимулятор ц.н.с.; основний алкалоїд рослин родини логанійових. За хімічним складом є похідним індолу. Смертельна доза стрихніну в разі вживання всередину для дорослих 0,1-0,3 г, для дітей – 0,005 г. Висновок про отруєння стрихніном роблять після аналізу клінічних проявів, результатів судово-медичної експертизи, у т.ч. судово- токсикологічного дослідження органів та тканин, колориметрії та хроматографії. Під час розтину трупа виявляється венозне повнокров'я внутрішніх органів, недокрів'я скелетних м'язів, крапчасті крововиливи в м'яку мозкову оболонку та слизову оболонку шлунка. Аноді у вмісті шлунка є кристали стрихніну.
Сулема – хлорид ртуті (HgCl2); білий кристалічний порошок, розчинний в 16 частинах води. Смертельна доза 0,2-0,3 г. Морфологічна картина отруєння сулемою відповідає отруєнню ртуттю.
Тіофос (син. паратіон; Е-605) – фосфорорганічна сполука, похідна тіофосфорної кислоти; вилучена з виробництва через високу токсичність. У випадках смертельного отруєння під час розтину трупа виявляється міоз, емфізема та набряк легень із зонами крововиливів та пневмонічними фокусами, геморагійно-некротичні зони в підшлунковій залозі. Мікроскопічно в головному мозкові – повнокров'я, периваскулярні крововиливи, дистрофія нейронів. У крові – зменшення холінестерази. Провідним у експертизі смертельного отруєння тіофосом є судово-токсикологічне визначення кількості холінестерази в крові, а також визначення наявності хімічних груп, що містять фосфор.
Талій – хімічний елемент (ТІ), блакитно-сірий метал. Сполуки талію використовують у виробництві оптичного скла, фотоелементів тощо, вони отруйні (сульфат, ацетат, карбонат талію). Отруєння можливе у випадку, коли талій потрапляє всередину організму та через шкіру. Під час судово-медичної експертизи трупа помітні крововиливи в слизовій оболонці шлунка, у початковому відділі тонкої кишки, печінці, щитовидній залозі; набряк і гіперемія слизової оболонки шлунка та 12-палоі кишки, дистрофічні зміни в печінці із зонами некрозу; явище нефриту. Шляхом судово-токсикологічного аналізу талій виявляють у внутрішніх органах, волоссі, кістках.
Тетраетилсвинець – хімічна сполука |Рb(С2Н5)д]; що міститься в етилованому бензині як антидетонатор, входить до складу етилової рідини; має сильні токсичні властивості. 1 л автомобільного бензину містить 1-1,5 мл етилової рідини, авіаційного – 4 мл. Пара тетраетилсвинцю важча від повітря в 11,2 рази. Тетраетилсвинець – сильна нейротропна та судинна отрута, що має кумулятивну дію. Гранично допустима концентрація в повітрі – 0,005 мг/м3. Під час розтину трупа специфічні ознаки отруєння відсутні. Помітні ушкодження нейронів гіпоталамо-таламічної зони та кори головного мозку, гемодинамічні порушення у внутрішніх органах. Хімічним шляхом тетраетилсвинець визначається за наявністю свинцю.
Феноли – органічні сполуки, похідні бензолу, що утворюються внаслідок заміни атома водню в бензольному ряді гідроксилом; до них належать карболова кислота, гідрохінол тощо. Деякі феноли токсичні: крезоли – нервові отрути; діоксани – дермато-, гепато- та нейротоксичні; пірокатехін – сильна кров'яна отрута, що спричиняє гемоліз та метгемоглобінемію. Під час судово-медичного дослідження трупів людей, що померли від отруєння фенолами, морфологічні зміни такі самі, як і в разі отруєння карболовою кислотою.
Формалін – водний 37-40%-й розчин формальдегіду, містить до 15% метанолу. Формалін має сильну подразнювальну, припікальну та сенсибілізувальну дію, є гепато- та нефротоксичною отрутою. Під час розтину трупів осіб, що померли від отруєння формаліном, виявляється опік слизових оболонок стравоходу та шлунка (некротизовані тканини біло-сірого кольору), дистрофія нирок, печінки, міокарда. Результати гістологічного дослідження: некронефроз, некроз слизових оболонок шлунка та стравоходу з розвитком флегмони; дегенерація нейронів головного мозку, повнокров'я судин, периваскулярні крововиливи. Наявність формаліну визначається шляхом судово-токсикологічного дослідженням трупного матеріалу.
Формальдегід (син.: мурашиний альдегід, метаналь) – перший представник класу альдегідів; хімічна сполука (НСНО), яка має антисептичні властивості, токсична; 37-40%-й розчин – формалін.
Фосфор – хімічний елемент (Р); буває переважно білий та червоний, білий фосфор дуже отруйний. Смерть під час отруєння настає внаслідок ураження ц.н.с. та розвитку гострої серцевої недостатності. Під час розтину трупа спостерігається: жовтизна шкіри та слизових оболонок, задубіння трупа слабо виражене (через жирову дистрофію скелетних м'язів), крапчасті крововиливи під серозними оболонками органів, значна жирова дистрофія печінки, нирок та міокарда. Судово-токсикологічним дослідженням визначають фосфор у вмісті шлунка та дистальних відділах кишки, у печінці, нирках, крові.
Фосфорорганічні отруйні речовини (син. нервово-паралітичні отруйні речовини) – група швидкодійних отрут (табун, зарін, зоман, V- гази), токсичний ефект яких виявляється первинним порушенням діяльності нервової системи з наступним розладом функції інших життєво важливих систем та органів, це антихолінестеразні засоби. Під час розтину трупа особи, що померла внаслідок отруєння фосфорорганічними речовинами, помітними є: виразне задубіння трупа, ціаноз, виділення слизу та пінистої рідини з рота й носа; спазм гладких м'язів, бронхів, кишечнику; у внутрішніх органах – гіперемія, набряк та численні, переважно крапчасті, крововиливи. До 5 діб у крові зберігається низька активність холінестерази, що є важливим критерієм для посмертної діагностики інтоксикації нервово-паралітичними отруйними речовинами. Експрес-діагностику отруєння фосфорорганічними сполуками (ФОС) виконують шляхом визначення активності холінестерази в сироватці крові, бо активність саме цього ферменту значно знижується аж до повної відсутності у випадку отруєння ФОС.
Фтор – хімічний елемент (F), газ біло-жовтого кольору з різким запахом; застосовують для синтезу фторорганічних сполук (фреонів, фторопластів) у т.ч. ліків. У судово-медичній практиці трапляються випадки гострого отруєння фтористим та кремнефтористим натрієм, плавиковою кислотою, а також фторорганічними сполуками (монофтороцтовою кислотою, перфторізобутиленом тощо). Отруєння розвивається швидко, якщо сполуки фтору потрапили до шлунка. Смерть настає через параліч дихального центру та гостру серцеву недостатність. Під час розтину трупа померлої особи внаслідок отруєння фтором спостерігається: запалення, іноді з ознаками хімічного опіку слизової оболонки шлунково- кишкового тракту; повнокров'я та дистрофія внутрішніх органів; у судинах рідка (іноді зі згустками) кров, набряк головного мозку. Шляхом судово-токсикологічного дослідження у внутрішніх органах виявляють фтор.
Хлор – хімічний елемент (СІ); належить до галогенів. Хлор та багато хлоровмісних речовин (напр., хлоровані вуглеводні) токсичні. Під час розтину трупів померлих від отруєння хлором помітне запалення або некроз слизових оболонок дихальних шляхів, токсичний набряк легень, ознаки раптової смерті внаслідок асфіксії. Частіше, ніж газоподібним хлором, у судово-медичній практиці трапляється отруєння хлоровмісними сполуками: дихлоретаном, чотирихлористим вуглецем, хлорорганічними інсектицидами, бертолетовою сіллю, соляною кислотою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальна характеристика окремих отруйних речовин та ознаки отруєння ними“ на сторінці 4. Приємного читання.
