Метгемоглобінутворюючі отрути – хімічні сполуки, що викликають розвиток метгемоглобінемії – підвищеного вмісту в крові метгемоглобіну (більше 1% від загального вмісту гемоглобіну). Метгемоглобінемія виникає внаслідок спадкової недостатності поновлювальних ферментних систем еритроцитів (метгемоглобінредуктаз) або внаслідок перевищення їх функціональних можливостей, коли до організму потрапляють значні дози певних токсинів, які є метгемоглобінутворювачами. У судово-медичній практиці трапляються т.зв. вторинні метгемоглобінемії, що виникають внаслідок інтоксикації:
• токсичні метгемоглобінемії екзогенного походження, що спричинені дією хімічних агентів (окислювачів, амідо- та нітропохідних бензолу, аніліну, фенілгідразину, оксидів азоту, нітратів колодязної води, хінонів, метилнітрофосів, деяких синтетичних фарб) або отруєнням лікарськими засобами (фенацетином, антипірином, нітритами, вікасолом, сульфонами, деякими сульфаніламідами та протималярійними засобами);
• токсичні метгемоглобінемії ендогенного походження, зумовлені порушенням продукування та всмоктування нітратів у випадку захворювання на ентероколіт. У здорових новонароджених у крові міститься приблизно 0,5% метгемоглобіну. У разі смерті внаслідок метгемоглобінемії кров та трупні плями мають коричневе забарвлення. Основним методом діагностики метгемоглобінемії є спектроскопія.
Метиловий спирт (син.: метанол, метиловий алкоголь, карбінол, оксиметан, деревний спирт) – перший член гомологічного ряду одноатомних спиртів (СН3ОН); сильна отрута з виразними кумулятивними властивостями, що діє переважно на нервову та серцево-судинну систему. Смертельна доза у випадку вживання всередину – 30-100 мл. У разі смерті внаслідок отруєння метиловим спиртом патолого-анатомічні зміни відповідають ознакам раптової смерті, у головному мозку є симетричні зони некрозу (коліквації) в межах внутрішньої капсули, смугастого тіла, мозочка. У крові максимальна концентрація метилового спирту спостерігається через 4-16 год.; найдовше зберігається метиловий спирт у цереброспінальній рідині – до 12 діб. Для судово-хімічного дослідження беруть кров, сечу, цереброспінальну рідину, нирку, печінку, мозок та шлунок з умістом. Наявність метилового спирту можна визначити методом газорідинної хроматографії.
Миш'як – див. Арсен.
Міазми – отруйні випаровування, гази, що утворюються внаслідок гниття. Для діагностики такого отруєння вирішальне значення має знання обставин події.
Мідь – хімічний елемент (Cu). Мідь та її сполуки широко використовують у промисловості, побуті та медицині. Отруйним є, зокрема, сульфат міді – CuSO4x5H2O (мідний купорос). Смертельна доза сульфату міді -10 г. Під час розтину трупа людини, що померла від отруєння мідьумісними речовинами, та гістологічного дослідження діагностуються: подразнення слизової оболонки порожнини рота (іноді із синюватим забарвленням), шлунка та кишечнику; виразна дистрофія печінки, міокарда, нирок; гнійний бронхіт, дрібноділянкова пневмонія. Уміст міді визначають шляхом судово-токсикологічного дослідженням внутрішніх органів, але слід ураховувати її природний вміст у цих органах.
Нікотин – алкалоїд листя тютюну; піридинметил-піролідин (C10H14N2). Масляниста рідина без кольору або світло-жовтого кольору, прозора, пекуча за смаком, з неприємним запахом; добре розчинна у воді, спирті, хлороформі, ефірі; на повітрі окислюється та набуває коричневого кольору. Смертельні отруєння нікотином бувають випадкові, або коли із суїцидальною метою вживають усередину настої або відвари з листя тютюну, шляхом аплікації нікотину на шкіру. Гострі смертельні інтоксикації нікотином іноді виникають у курців. Смертельна доза нікотину для людини становить від 0,01 до 0,08 г. Під час судово-медичного дослідження трупа виявляють застійну гіперемію головного мозку та внутрішніх органів, наявність виразного запаху тютюну від органів та порожнин. У сечі та крові вміст нікотину визначають методом газової хроматографії.
Нітрати – солі та ефіри азотної кислоти. Природні нітрати у вигляді солей натрію, калію, кальцію, амонію (селітра) широко застосуються в сільському господарстві (як добрива), у виробництві сірників, скла, вибухових речовин тощо. Калієву селітру використовують для консервування м'яса та виготовлення інших продуктів. Органічні нітрати застосують як лікарські засоби. Більшість їх – безбарвні кристали з високою гігроскопічністю, добре розчинні у воді. У малій кількості вони є в ґрунті та воді, як кінцевий продукт мінералізації азотовмісних органічних сполук (вміст нітратів у питній воді не повинен перевищувати 45-50 мг/л). Уживання води з високим умістом нітратів може спричинити в немовлят метгемоглобінемію, що іноді закінчується смертю.
Нітрили (син. ціаніди) – органічні похідні ціанистої кислоти. Належать до високотоксичних та небезпечних сполук. Нітрили погано розчиняються у воді, обмиляються основами та кислотами, розчиняються в бензолі та інших органічних розчинниках. Утворюються нітрили внаслідок взаємодії ціанистого калію з галоїдними алкілами. Вони широко використовують у виробництві інсектицидів, хімічних волокон, пластмас, пінопластів тощо. До організму нітрили проникають через органи дихання та шкіру. Дія на організм подібна до дії неорганічних ціанистих сполук. Під час отруєння смерть настає внаслідок паралічу дихального центру.
Нітрити – солі та ефіри азотистої кислоти. їх широко використовують у хімічній промисловості для виробництва азобарвників, додають як окислювачі до мастильно-охолоджувальних рідин; вони входять до складу антикорозійних покрить. Найрозповсюдженішими є нітрити натрію, калію, кальцію. Гострі отруєння можливі у випадку контакту з рідиною та вдиханні пилу, що містить нітрити. Токсична дія на організм обумовлена впливом нітритів на судиноруховий та дихальний центри ц.н.с. Препарати, що містять нітрити, є метгемоглобінутворювачами. Д іагностика отруєння нітритами можлива за визначенням метгемоглобіну крові.
Нітробензол – хімічна сполука C5H5NO2; жовта масляниста рідина з ароматичним запахом; її використовують як основу для одержання вибухових речовин, у виробництві аніліну, інших барвників, мила, у парфумерній промисловості як ароматичну речовину. Нітробензол дуже токсична речовина, що проникає до організму через органи дихання й через шкіру та зумовлює утворення метгемоглобіну. Уживання алкоголю підвищує чутливість до нітробензолу. У випадку отруєння нітробензолом під час розтину трупа виявляється, що внутрішні органи та кров темно- бурого кольору. Від трупа може бути запах гіркого мигдалю. Шляхом гістологічного дослідження виявляється виразна дистрофія в печінці, нирках, накопичення гемосидерину в селезінці; у головному мозкові – ознаки порушення кровообігу, периваскулярний та перицелюлярний набряк.
Нафта – масляниста рідина зі специфічним запахом; корисна копалина, яку широко використовують у народному господарстві. Отруєння можливе внаслідок дії сірководню, що міститься в нафті, або дії продуктів переробки нафти (бензину, бензолу тощо).
Нервово-паралітичні отруйні речовини – див. Фосфорорганічні отруйні сполуки.
Оксид вуглецю (син.: окис вуглецю, чадний газ) – хімічна сполука вуглецю з киснем (СО), є токсичною речовиною, без запаху та кольору; утворюється у разі неповного згорання органічних речовин, а також під час взаємодії вуглекислого газу з розжареним вугіллям. Отруєння розвиваеться внаслідок вдихання оксиду вуглецю, воно обумовлене високою спорідненістю його з гемоглобіном (у 300 разів більша від кисню), внаслідок чого утворюється карбоксигемоглобін (HbCO), концентрація якого понад 50-60% може бути смертельною. У разі смерті виявляються яскраво-червоні трупні плями та виразне задубіння трупа. Кров рідка, яскраво- червоного кольору; такого самого кольору внутрішні органи та скелетні м'язи. Головний мозок та м'яка мозкова оболонка з набряком. Під плеврою, очеревиною, епікардом та у внутрішніх органах численні крововиливи. У мозку, печінці, нирках – дистрофія та некроз. У діагностиці отруєння оксидом вуглецю важливим є результат судово-токсикологічного визначення вмісту в крові карбоксигемоглобіну та в м'язах карбоксиміоглобіну, які можна виявити й через тривалий час після смерті. Значне зниження HbCO в крові трупів відбувається внаслідок нагрівання (напр., внаслідок дії високої температури на труп під час пожежі). Аноді низька концентрація HbCO у випадку отруєння оксидом вуглецю свідчить про "моментальну" форму отруєння.
Олово – хімічний елемент (Sn), має токсичні властивості. Олово та його неорганічні сполуки в організмі вражають кору нирок та слизову оболонку шлунка. Органічні сполуки олова накопичуються в ц.н.с., печінці та інших органах, що призводить до набряку білої речовини мозку з ушкодженням мієлінових волокон, пригнічення активності холінестерази. Гостре отруєння зумовлює гідрид олова (SnH4), який є сильною судомною отрутою й може спричинити смерть. Судово-медична діагностика ґрунтується на судово-токсикологічному виявленні олова в органах та визначенні кількості холінестерази.
Отрутохімікати сільськогосподарські – див. Пестициди.
Пестициди (син. сільськогосподарські отрутохімікати) – засоби, що їх використовують для боротьби зі шкідниками та хворобами рослин, з бур'яном, шкідниками зерна, зернопродуктів, шерсті, деревини, шкіри, бавовни, з ектопаразитами домашніх тварин, з переносниками хвороб людей та тварин. До пестицидів також належать регулятори росту рослин, дефоліанти та десиканти. Отруєння пестицидами є наслідком помилкового вживання, суїциду або нещасного випадку на виробництві. Розпізнавання його ґрунтується на вивченні обставин випадку, оцінці клінічної картини, даних судово-медичного дослідження трупа та результатах лабораторних досліджень. Важливим для доказу отруєння пестицидами є судово-медична експертиза трупа та судово-хімічне дослідження крові, сечі, внутрішніх органів та тканин, бо більшість отруєнь пестицидами не викликає в організмі жодних специфічних змін.
Політура – вид лаку; розчин смоли в етиловому спирті. Уживання політури може спричинити отруєння.
Промислові отрути – хімічні сполуки, що зустрічаються на виробництві як похідні, проміжні, побічні та кінцеві продукти й шкідливо впливають на робітників (або згодом на їхніх нащадків) у випадку порушення правил техніки безпеки та гігієни праці. До промислових отрут належать, зокрема, антифризи, пестициди, ртуть, фосфорорганічні отруйні речовини тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальна характеристика окремих отруйних речовин та ознаки отруєння ними“ на сторінці 3. Приємного читання.
