Стоматологічний статус визначається шляхом огляду порожнини рота та проведення рентгенографії зубів та щелеп.
При дослідженні зубів та щелеп відмічають наступні ознаки:
• кількість зубів;
• особливості змикання передніх зубів щелеп (тип прикусу);
• розміри зубів (в тому числі відносна величина сусідніх зубів), величина міжзубних проміжків (особливо передніх зубів, що видимі для оточуючих при розмові, сміху), незвичайне положення окремих зубів (поворот навкруг вісі, відхилення від лінії зубної дуги);
• консистенція, колір та локалізація зубних накладень; у курців відмічається на зубах темно-коричневий наліт;
• захворювання зубощелепного апарату; ознаки надання стоматологічної допомоги.
У разі відсутності якого-небудь зуба необхідно вирішити питання про прижиттєву чи посмертну його втрату. Лунка посмертно втраченого зуба глибока, вільна, стінки її рівні, краї достатньо рівні та гострі, на рентгенограмі контури лунки рівні та чіткі. Втрата (видалення) постійного зуба за певний проміжок часу до смерті супроводжується змінами країв ясен та перебудови кісткової структури відповідної ділянки альвеолярного краю щелепи із поступовим зникненням лунки.
Каріозні зміни та сліди їх лікування є найчастішими особливостями, що відмічаються при дослідженні зубів. Необхідно вказати точну локалізацію каріозного ураження на певній поверхні зуба, глибину поширення процесу та ознаки лікарської обробки каріозної порожнини. Основною ознакою обробленої поверхні порожнини є рівні краї, гладкі стінки та дно. За наявності пломб також відмічають їх точне розташування, розмір та характер пломбувального матеріалу (цемент, амальгама, пластик тощо). За наявності протезу відмічають його тип (знімний, не знімний), розташування на зубному ряді, матеріал та описують детально подробиці конструкції протеза, описують коронки. При дослідженні трупа з метою збереження бажано вилучати не тільки знімний, але й не знімний протези (якщо не залишають для дослідження череп), причому останні – разом із зубами, на яких їх закріплено. Коронки (якщо вони не є опорою мостовидного протезу) після фотографування необхідно зняти для встановлення причини протезування зуба.
За необхідністю, до дослідження стану зубощелепної системи залучають спеціаліста – стоматолога.
У зв'язку із великою значимістю точної та детальної фіксації особливостей зубів для подальшого доказу тотожності, окрім опису, необхідно додавати до висновку схематичні малюнки зубних рядів, фотознімки та фотовідбитки з рентгенограм, на які нанесено відмітки знайдених особливостей.
Рентгенографія трупів з категорії "П" проводиться, якщо протягом трьох місяців після збору необхідної ідентифікаційної інформації особи, які могли б прийняти участь у впізнанні, сповіщені, але не прибули, або такі особи не знайдені та труп передають для поховання в індивідуальній номерній могилі. В цих випадках виконують оглядову рентгенографію грудної клітини в позиції, аналогічній позиції при стандартній флюорографії, черепа (у прямій та боковій поверхні), рентгенологічне дослідження скелета (рентгеноскопія) для виявлення та фіксації ідентифікуючих ознак (сліди перелому, що стався в минулому тощо).
Рентгенологічне дослідження трупів з групи "НП" проводиться у всіх випадках. З метою подальшої ідентифікації рентгенографію (флюорографію) грудної клітини, черепа виконують при прямих та бокових проекціях. Крім того, виконують рентгеноскопію всіх кісток, що збереглися для виявлення (із наступною фіксацією) особливостей скелету та зіставлення їх із прижиттєвими знімками та опису наявної кісткової патології.
Найбільшу інформативність мають рентгенівські знімки хворобливих змін, травм чи їх наслідків (місця переломів, деформацій тощо). В ідентифікаційних дослідженнях успішно використовують рентгенограми лобних пазух, елементів основи черепа, кистей, стоп, грудної клітини, виконаних за життя. їх використовують у якості порівняльних матеріалів, з вивчення яких починають рентгенологічне дослідження. При цьому визначають зображену на знімку ділянку тіла, його сторону (права, ліва), проекцію знімка та інші його особливості. Для визначення сторони тіла користуються буквеними позначеннями сторін (ПР або Л), що зазвичай є на знімку, або за положенням запису прізвища, дати зйомки. А разі сумніву в правильності визначення сторони тіла необхідно виготовити знімки обох відповідних парних утворень тіла.
Після дослідження наданої для порівняння рентгенограми проводять рентгенограму відповідного відділу тіла невідомої особи із дотриманням (наскільки це можливо у кожному конкретному випадку) аналогічних умов зйомки.
Якщо надана рентгенограма не є оглядовою, то відстань, з якої проводять зйомку частин тіла невідомого, обирають дослідним шляхом із орієнтуванням на ступінь зміни контурів зображення на наданому знімку. Наряду з цим бажано зробити й оглядовий знімок досліджуваної частини тіла.
Порівняльне дослідження рентгенограм проводять або на негатоскопі. або на виконаних з рентгенограм фотовідбитках, при контролі за оригінальними рентгенівськими знімками. Фотовідбитки із рентгенограм отримують шляхом контактного друку, на них передача відтінків виходить зворотною по відношенню до рентгенівського знімка на плівці. Перевагою фотовідбитків є можливість позначення на них відміток та графічних побудов. Порівняльне дослідження проводять в формі зіставлення ознак на досліджуваних рентгенограмах з описом відповідних відомостей в протокольній частині висновку. Якщо досліджуються рентгенограми, зроблені в одній проекції та з однакової відстані, то у якості прийомів порівняння можна використовувати:
• суміщення ділянок рентгенограм на просвіт;
• зіставлення лінійних розмірів між аналогічними пунктами
порівнюваних рентгенограм;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XI. Судово-медична експертиза у випадках надзвичайних ситуацій“ на сторінці 6. Приємного читання.
