За ступенем придатності для впізнання невпізнані трупи у ході сортування розділяють на дві групи:
• 1. Придатні для впізнання за зовнішніми ознаками (збережені елементи зовнішності, за якими можливе впізнання, перш за все, обличчя, або є унікальна сукупність пізнавальних ознак, придатних для впізнання, тобто "особливі прикмети") – група "П".
• 2. Непридатні для впізнання за зовнішніми ознаками, особу яких можна встановити тільки спеціальними методами (остеологічними, рентгенологічними, серологічними, молекулярно-генетичними та ін.) – група "НД".
У ході огляду одягу, спорядження, документів, інших предметів, доставлених разом із конкретним трупом, особу загиблих з групи "НП" можна бути встановити слідчим шляхом (без застосування спеціальних методів дослідження).
Особу загиблих, віднесених до групи "П", встановлюють слідчим шляхом. Особи загиблих, віднесених до групи "НП", а також до групи "П", по відношенню до яких візуальне впізнання не призвело до встановлення особи, встановлюється за допомогою спеціальних лабораторних методів дослідження.
Встановлення осіб загиблих в умовах масового надходження невпізнаних трупів здійснюється в два етапи.
Перший етап (етап збору інформації, реєстрації та первинного дослідження об'єктів ідентифікації) включає в себе:
• 1. Прийом трупів (останків) загиблих, особу яких не встановлено впізнанням, сортування трупів та розрізнених останків, їх маркування та реєстрація.
• 2. Збір та систематизація ідентифікаційної інформації про загиблих та реєстрація матеріалів, що надійшли.
• 3. Виявлення та фіксація ознак зовнішності, особливостей предметів одягу, спорядження, документів та інших речей, що були виявлені при трупі, які звичайно використовують для розшуку та наступного встановлення особи.
• 4. Заповнення "Карти ознак зовнішності та інших особливостей невпізнаного трупу" та відповідної частини комп'ютерної бази даних, яка застосовується для реєстрації та підбору пар "невпізнаний труп – вірогідна особа" на підставі порівняння загальних та окремих ознак.
• 5. Туалет трупу (у разі необхідності проводять реставрацію окремих частин тіла – голови, обличчя, кистей, стоп).
• 6. Проведення фото-, відео-, рентгенографічної та інших видів реєстрації.
• 7. Секційне дослідження з метою визначення причини смерті та отримання відповіді на інші питання, поставлені слідчими органами.
• 8. Вилучення та підготовка об'єктів для спеціальних лабораторних досліджень, у тому числі, біологічних (серологічних, молекулярно- генетичних).
• 9. Визначення методів вибору та об'єму досліджень, необхідних для встановлення особи, причини смерті та відповіді на інші питання, поставлені слідчими органами.
• 10. Запит необхідних та реєстрація порівняльних матеріалів, що надходять, проведення їх дослідження та заповнення "Карти ознак зовнішності та інших особливостей зниклого без весті", заповнення відповідної частини комп'ютерної бази даних.
• 11. Ідентифікація особи за загальними та окремими ознаками, виявленими на даному етапі дослідження.
• 12. Участь спеціаліста в процесі впізнання загиблих (супроводження процедури впізнання).
На другому етапі (етап ідентифікації за допомогою спеціальних лабораторних методів) здійснюють ідентифікацію трупів (останків) загиблих, особу яких на першому етапі не було встановлено (непридатних для впізнання, розрізнених та фрагментованих останків). Для цього застосовують спеціальні діагностичні та ідентифікаційні дослідження.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XI. Судово-медична експертиза у випадках надзвичайних ситуацій“ на сторінці 3. Приємного читання.
