TextBook Нік прокинувся близько третьої години дня. І тут же почув похропування Сергія, що чулося з його половини.
За вікном світило сонце, і така різка зміна погоди поставила на мить загальмованого, все ще сонного Ніка в безвихідь. Він згадав учорашній день, вечір і ніч на порожньому шосе. Згадав, як провалювався від утоми в сон на пасажирському сидінні похоронного лімузина.
«Як вони доїхали? Коли? О котрій годині?» – на ці виниклі в думках запитання відповідей у Ніка не було. Він не пам’ятав, як вони зайшли, як лягли.
Підійшов до вікна, постояв перед ним, дивлячись на залиту сонцем вулицю. Випадково кинулось у вічі пожовкле листя на акуратних невисоких деревах, висаджених уздовж дороги.
Озирнувся, щоб подивитися на сплячого Сергія, але погляд «спіткнувся» об якусь коричневу валізу, що стояла за крок від вхідних дверей.
Чи була вона там учора? Заклопотаний Нік підійшов до валізи, схилився над нею. Якби вона вчора стояла там же, хтось із них напевно б наткнувся на неї та звалився, влетів би носом у холодильник. Провівши поглядом лінію від дверей до холодильника, Нік раптом різко відчув голод. Захотілось їсти. Підійшов до холодильника, відчинив і застиг у заціпенінні – на нижній полиці лежала брудна вчорашня лисиця, загибла під їхніми колесами. Мабуть, Сахно, незважаючи на те, що сам вів машину, виявився витривалішим за Ніка. Мало того, що доїхав до будинку, так ще й лисицю забрати з машини не забув!
Нік іще раз кинув погляд на Сахна, що похропував. Знову згадав про валізу. Потім про голод.
У голові шуміло, немов після пиятики.
Витягнув із холодильника йогурт, зірвав фольгу, взяв ложку і, не відходячи від відчиненого холодильника, з’їв.
Поставив чайник на газ. Повернувся до валізи. Звідки вона тут?
Руки потяглися до старомодних замків обабіч шкіряної ручки валізи. Але не дотягнувшись, завмерли. Щось зупинило Ніка, можливо, сам його загальмований стан. Повільно він одійшов на половину Сахна, зупинився біля нього, дивлячись на валізу.
– Сергію, – неголосно погукав він.
Сахно повернувся на інший бік і знову захріп.
– Гей! – Нік крикнув, дивлячись на напарника. – Вставай!
– Чого ти? – почувся невдоволений голос Сахна.
– Ти вночі валізу біля дверей бачив?
– Яку валізу? – Сергій зітхнув, не розплющуючи очей, ніби збирався й далі спати.
– Шкіряна… Може, ти її сам приніс?
Сахно підвівся на лікті, витріщився на Ніка затьмареним поглядом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гра у відрізаний палець» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „45“ на сторінці 1. Приємного читання.