Розділ «64»

Минуло три дні, а Віктор уже страшенно нудився. Його дратувала Іра, що не приховувала своєї радості внаслідок його тривалого та безвихідного перебування вдома.

– Частіше б ти ноги ламав! – пожартувала вона, але Вікторові її жарт не сподобався.

Вона подалася по магазинах, залишивши Віктора гратися з Яночкою. І тепер Яна вкладала ляльку Марійку в іграшкове ліжко, час від часу з цікавістю поглядаючи на тата з поламаною ногою, що сидів поруч на канапі.

Спостереження за донечкою відволікало Віктора від докучливих думок про його вимушену бездіяльність.

– Ковдра впала! – кивнув Віктор на іграшкове ліжечко. Яночка обернулася, простежила за поглядом тата і поправила ковдру на ляльці, що «засинала».

Іра повернулася через годину. Насамперед зайшла на кухню й вивантажила продукти.

Потім заглянула в кімнату – все ще в плащі.

– Я тобі газети купила! – сказала лагідно.

Віктор підвівся, на милицях пройшов до дверей.

– Кави хочеш? – запитала Іра, чіпляючи плащ на гачок вішалки.

– Давай!

У газетах Віктор нічого цікавого не знайшов і кинув їх на канапу, вирішивши, що ввечері на кухні прогляне уважніше.

Коли стемніло, й Іра понесла Яночку, що капризувала перед сном, у спальню, Віктор усівся на кухні на своє улюблене місце. Поставив чайник, розгорнув на столі газету «Факти» і почав у очікуванні чаю читати.

Раптом у двері подзвонили. Здивований Віктор кинув погляд на настінний годинник – пів на дев’яту. На вулиці вже темно, але, звичайно, це ще не пізній вечір.

Пошкутильгавши до дверей, Віктор припав до вічка й побачив на сходовому майданчику хлопця в короткій шкіряній куртці, що переминався з ноги на ногу.

Віктор затамував подих. Цей візит здався йому підозрілим.

Хлопець подивився на годинник, знизав плечима і розвернувся, щоб іти до ліфта.

– Ви до кого? – голосно запитав Віктор, не відчиняючи дверей.

– Кур’єрська пошта. На вашу адресу пакет із Москви, – відповів хлопець.