TextBook Другий сеанс спостереження за входом до штабу прикордонних військ виявився набагато цікавішим за перший. Буквально через три хвилини після того, як Віктор під’їхав і зупинився на тому ж місці, що й учора, до нього підійшов чоловік у цивільному і ввічливо постукав у двері машини.
Віктор опустив скло.
– Ви когось чекаєте? – запитав чоловік у довгій шкіряній куртці.
– Так, – відповів Віктор.
Чоловік пильно подивився йому в вічі, обвів поглядом салон автомобіля і, не сказавши більше ні слова, відійшов. Викурив сигарету, стоячи біля дверей, за якими спостерігав Віктор. Зайшов досередини.
Через декілька хвилин Віктор помітив рух у вікні другого поверху.
Фіранка відсунулась, і двоє чоловіків видивлялися на нього та на його машину. Один із них, здавалося, був той, що підходив із запитанням.
За півгодини з цього вікна виглядали в його бік іще тричі. Віктор запам’ятав розташування вікна. Від’їжджаючи, знову розвернувся навколо клумби з іншого боку штабу.
Насувався дощ. Сіре небо опускалося все нижче й нижче. Його «вісімку» обігнала даішна «тойота», за якою важко, але швидко мчав шестисотий «мерседес» із заштореними віконцями.
Віктор провів поглядом урядовий кортеж, який помчав кудись уперед. Йому нікуди було так поспішати. Він їхав у госпіталь відвідати Занозіна.
Мишко все ще був у комі. Поряд із його ліжком «сопів» громіздкий апарат на коліщатках, що дихав за стажиста. По інший бік ліжка на стільці сиділа його мати. Сиділа і дрімала, опустивши голову. Нікого більше поруч не було.
Віктор згадав, що приїхав із порожніми руками. Сходив у найближчий гастроном і купив ковбаси, сиру, пакет апельсинового соку. Повернувся в госпіталь.
Поставив пакет на тумбочку.
Мати Мишка підвела голову. На Віктора подивились очі, почервонілі від сліз.
– Ну як він? – запитав Віктор, хоча й так знав відповідь на це запитання.
– Так само. Лікар сказав, що ніяких змін. Сказав, що коли ще три дні буде так само, то надії ніякої. Ще скаржився, що цей апарат, – вона кивнула на штучні легені, – один на все відділення…
– Підкріпіться, – Віктор кивнув на принесений пакет.
– Спасибі, – жінка важко зітхнула. – А сестричка сказала, що якби він був депутатом або генералом, його б уже відправили куди-небудь до Німеччини або в Австрію і врятували б…
Віктор кивнув.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гра у відрізаний палець» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „58“ на сторінці 1. Приємного читання.