Розділ «61»

Нік усю ніч блював. Похитуючись, ходив кілька разів у туалет. Страшенно болів живіт. Надії на легку смерть не виправдалися. Почався пронос, і живіт заболів іще сильніше. Притомність трималася на самісінькому краю фізичних відчуттів. Ще трохи, і вона впаде, сховається де-небудь у далекому кутку і звідти спостерігатиме за фізичною смертю самого тіла.

«Хоч би вже швидше», – думав крізь біль Нік. Притомність уже покидала його, коли він уявив собі, що перейняв на себе муки, заготовлені для Сергія Сахна. Впав біля матраца.

За вікном розсіювалася ніч. Відступала перед іще слабким непрямим світлом сонця, що підіймалося із-за горизонту і звідти, згори, опускалося незбагненними сполохами, що послабляли і руйнували темні обійми ночі.

Вже світилися перші вікна в будиночках навпроти, де працелюбні німці голилися, причісувалися, чистили зуби, готуючись до чергового дня, який, як завжди, буде повноцінним і здоровим, як увесь їхній спосіб життя.

Зі стоянок за будинками стали майже безшумно виїжджати машини.

Новий день обіцяв бути сухим, прохолодним і сонячним.

Нік поворушився. Йому почулося клацання дверного замка. Він лежав, обличчям уткнувшись у підлогу, права рука лежала на його матраці. Живіт, як і раніше, болів, тільки тепер біль був тупіший. Зате голова була мовби наповнена свинцем.

Він хотів було підвести голову, але не зміг навіть поворушити нею. Єдине, що він міг – ворушити зіницями. Але побачити Нік нічого не міг. Тільки світло, що проникало бозна-звідки. І раптом це світло ослабло, зменшилося. Нік почув поруч кроки, може, навіть не почув, а відчув їх через вібрацію підлоги. Чиїсь ноги затуляли світло, але підвести голову він не міг.

Згори почув шерех паперу.

«Поліція», – подумав Нік і знову спробував підвести голову.

Йому насилу вдалося уткнути в підлогу підборіддя і застигнути в такій дивній позі. У очах вималювалися два силуети, але різкості не було. Вона з’явилася пізніше, хвилини через три. Але спочатку він почув знайомий голос.

– А я знав, що ти – псих! – мовив згори Сахно.

Він гмикнув. Потім додав:

– Вішатися і стрілятися надійніше, ніж труїтися. Особливо простроченим проносним!..

Нік нерухомо лежав, скосивши погляд на другий силует, із якого матеріалізувалася дівчина-блондинка в короткому бежевому плащі. Її виснажене обличчя виявляло цілковиту байдужість до всього. Вона тільки побіжно глянула на тіло, що лежало, потім переключилася на квартиру. Крутила головою на всі боки.

– Я тебе зараз вилікую, – мовив Сахно і підійшов до холодильника.

Сергій дістав останню бляшанку пива, налив у чашку і сів перед Ніком навпочіпки.

– Давай пий! Якщо воно свіже, то допоможе!

Нік відчув різку сухість у роті. Немовби просто у нього на язику починалася Сахара. Розтулив губи.