Розділ «84»

Увечері, коли вони повернулися до котеджу, подзвонив Георгій.

– Ти хоч пальчик у холодильник поклав? – запитав він.

– Ні, – відповів Віктор.

– Поклади, краще збережеться! Як відпочивається?

– Нічого.

– У вас під боком чудовий рибний ресторан! Сходіть і повечеряйте, все-таки ви обоє заслужили нормальний відпочинок!

Пропозиція сходити в рибний ресторан прозвучала для Віктора майже як наказ. І цей наказ він був готовий із задоволенням виконати, тим паче, що вже зголоднів. Нік теж був голодний.

У затишно освітленій свічками залі їх зустрів сам хазяїн курортного села Самві. Провів по залі, пропонуючи вибрати столик. Віктору сподобалося місце біля величезного, заввишки метра в півтора каміна, над яким висіли бронзові викарбувані тарелі, схожі на середньовічні щити. Самві запалив низеньку свічку на столі. Нік узяв у руки меню.

– Кальмари будеш? – запитав Нік у Віктора.

Той кивнув.

До кальмарів узяли білого «Мозельського». Вино було напівсухе, з приємною кислинкою.

Нік і Віктор приготувалися терпляче чекати на своє замовлення, та вже через кілька хвилин біля них з’явився смаглявий офіціант. Він приніс маленькі тарілочки з суфле із креветок.

– Ми цього не замовляли, – сказав здивований Нік.

– Це закуски, – пояснив офіціант. – Вони йдуть до кожної основної страви…

У ресторані з’явилися ще декілька клієнтів, і Нік спостерігав, як і навколо них закрутився офіціант. Збоку метушня, що створювалася подачею «мез», чимось була схожа на танець. Тільки музики в ресторані не було. Вона зазвучала пізніше, після того, як Самві запалив камін, біля якого вони сиділи.

Вино закінчилось, і вони замовили ще. Від каміна йшло живе тепло. Сам хазяїн приніс їм по величезному блюду, де з «нірки», виритої в горі зеленого салату, виглядав запечений кальмар. На краю блюд лежало по половинці великого лимона. Нік упевнено взяв свою половинку і видавив на кальмара і салат.

– Ти що, знаєш, як усе це потрібно їсти? – не без заздрості в голосі запитав Віктор.

– Ні, але якщо дають лимон – потрібно його видавити, – впевнено мовив Нік.

Турецька пливка музика нагадувала колискову. Вона звучала неголосно і ненав’язливо.