Розділ «35»

Мандрівник

ноді доктор Річардсон почувався так, ніби його старе життя поринуло в небуття. Йому снилося, що він повернувся до Нью-Гейвена, як привид з «Різдвяної пісні» Діккенса, який стояв на вулиці в холодній темряві, доки його колишні друзі й колеги сміялись та пили вино у його ж будинку.

Безперечно, Річардсонові не варто було погоджуватися жити в дослідницькому центрі у Вестчестерському окрузі. Він думав, що підуть тижні на те, щоб домовитись про від’їзд з Єльського університету, але виявилось, що Вічнозелений фонд має надзвичайну владу в університеті. Декан Єльської медичної школи особисто дав згоду на те, що Річардсон візьме річну відпустку для наукової роботи зі збереженням повного окладу, а потім запитав, чи зацікавлений фонд у новій лабораторії генетичних досліджень. Лоренс Такава найняв невролога з Колумбійського університету, який погодився приїжджати до медичної школи щовівторка й щочетверга, аби закінчити викладання курсу, який розпочав Річардсон. Через п’ять днів після зустрічі Річардсона з генералом Нешем у будинку лікаря з’явилося двоє охоронців, які допомогли спакувати речі та привезли його до дослідницького центру.

Новий світ доктора Річардсона був затишним, але дуже обмеженим. Лоренс Такава дав йому причіпну ідентифікаційну «захисну ланку», яка визначала його доступ до різних частин будівлі. Річардсон міг увійти до бібліотеки та адміністративного корпусу, але не до комп’ютерного відділу, центру генетичних досліджень та будинку без вікон, так званої «могили».

Упродовж свого першого тижня в дослідницькій установі Річардсон працював у підвалі бібліотеки, проводячи хірургічні операції на мозку собак та шимпанзе, а також на мозку товстого трупа з білою бородою, якого персонал називав Крісом Крінґґе. Тепер, коли дроти з тефлоновою оболонкою були успішно імплантовані в Майклів мозок, Річардсон проводив майже весь час у своїй маленькій кімнаті в адміністративному корпусі або в бібліотеці, в кабіні для індивідуальної роботи.

У Зеленій книзі було стисло викладено інформацію про далекосяжне неврологічне дослідження Мандрівників. Жодна з доповідей не була опублікована, а назви різних дослідницьких команд були приховані під товстими чорними лініями. Китайські вчені, очевидно, застосовували тортури до тибетських Мандрівників: коментарі описували хімічне та електрошокове лікування. Якщо Мандрівник умирав під час тортур, порядковий номер цього суб’єкта був акуратно помічений зірочкою.

У доктора Річардсона було таке відчуття, ніби він осягнув принципи діяльності мозку Мандрівників. Нервова система виробляє слабкий електричний заряд. Коли Мандрівник переходить у стан трансу, заряд посилюється і виявляє чітку імпульсну послідовність. Раптом у мозочку все ніби гасне. Дихання та серцево-судинна діяльність мінімалізусться. На додаток до послаблених реакцій у довгастому мозку діяльність кори головного мозку хворого формально припиняється. У цей час неврологічна енергія Мандрівника перебуває в іншому царстві.

Більшість Мандрівників успадкувала цю силу від одного з батьків або родича, але не завжди. Мандрівник міг з’явитись у китайському селі, народившись у селянській сім’ї, яка ніколи не подорожувала до інших царств. Команда дослідників Ютського університету постійно працювала над таємною генеалогічною базою даних, яка містила інформацію про всіх відомих Мандрівників та їхніх предків.

Доктор Річардсон не був упевнений у тому, яка інформація мала обмежений характер, а яку можна розповідати персоналові Вічнозеленого фонду. Його анестезіолог, доктор Лау, і хірургічна медсестра, міс Янґ, прилетіли сюди з Тайваню, щоб узяти участь в експерименті. Обідаючи втрьох у кафетерії, вони розмовляли про випадки з практики або любов міс Янґ до старомодних американських мюзиклів.

Річардсон не хотів обговорювати «Звук музики» чи «Оклахому». Він хвилювався про те, що експеримент може закінчитися невдачею. Не було Керманича, щоб скеровувати Майкла, а його команда не одержала жодного спеціального медпрепарату, щоб випустити Майклове Світло з тіла. Невролог надіслав електронного листа загального призначення, де просив допомоги в інших дослідницьких команд, що працювали в установі. За дванадцять годин він одержав лабораторну доповідь із центру генетичних досліджень.

У доповіді йшлося про експеримент стосовно регенерації клітин. Річардсон вивчав цю концепцію багато років тому на останньому курсі з біології. У лабораторії вони з партнером розрізали плаского черв'яка на дванадцять різних частин. За кілька тижнів вони виявили дванадцять однакових створінь, ідентичних першому. Деякі амфібії, наприклад саламандри, могли відростити кінцівку в разі її втрати. Агентство дослідницьких проектів міністерства оборони Сполучених Штатів витратило мільйони доларів на регенераційні експерименти, що проводили на ссавцях. Міністерство оборони стверджувало, що має намір вирощувати нові пальці й руки пораненим ветеранам, але ходили також чутки про амбітніші плани щодо регенерації. Один науковець при уряді розповідав конгресменам, що майбутній американський солдат зможе стійко перенести серйозну кульову рану, вилікуватися самотужки й продовжувати боротьбу.

Вічнозелений фонд, безсумнівно, пішов набагато далі цього початкового дослідження з регенерації. У лабораторній доповіді йшлося про те, як тварина-гібрид під назвою «зрощена» за одну-дві хвилини змогла зупинити небезпечну кровотечу з власної рани й регенерувати відрізаний спінальний нерв менш ніж за тиждень. Про те, як учені досягли таких результатів, у дослідженні не повідомляли. Коли Річардсон читав доповідь удруге, до бібліотеки увійшов Лоренс Такава.

— Я тільки-но дізнався, що ви одержали від нашої команди з генетичних досліджень заборонену інформацію.

— Я радий, що це сталося, — сказав Річардсон. — Ці дані дають нам надії. Хто керує цією програмою?

Замість відповіді Лоренс дістав мобільний телефон і набрав номер.

— Надішліть когось до бібліотеки, будь ласка, — сказав він. — Дякую.

— Що відбувається?

— Вічнозелений фонд іще не готовий публікувати свої відкриття. Якщо ви комусь прохопитесь про цю доповідь, містер Бун визнає це за порушення правил безпеки.

До бібліотеки ввійшов охоронець, і Річардсонові стало млосно. Лоренс стояв біля кабіни з увічливим виразом обличчя.

— Докторові Річардсону треба перемістити комп’ютер, — розпорядився Лоренс, так ніби були якісь проблеми з устаткуванням. Охоронець одразу ж відімкнув комп’ютер від розетки, узяв і виніс його з бібліотеки. Лоренс подивився на годинник.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мандрівник » автора Джон Твелф Гоукс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „35“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи