Розділ «48»

оренс Такава поклав праву руку на кухонний стіл і пильно дивився на маленьку опуклість, де під шкіру йому імплантували ЗЛ-засіб. Він узяв лезо лівою рукою й пильно глянув на його гострий край. «Зроби це, — сказав він собі. — Твій батько не був боягузом». Затамувавши подих, він зробив короткий глибокий надріз. Кров потекла з рани по столу.

Натан Бун вивчив фотографії, зроблені камерою стеження на рецепції готелю «Нью-Йорк, Нью-Йорк» у Лас-Веґасі. Очевидно, молода білявка, яка забронювала номер, використовуючи кредитну картку Майкла Корріґана, і була Майєю. До готелю одразу ж надіслали найманця, але жінка-Арлекін утекла. За двадцять чотири години одна з команд безпеки Була знайшла мотоцикл Ґабріела на стоянці готелю. Чи був Ґабріел разом з нею? Чи це все тільки для того, щоб заплутати сліди?

Бун вирішив полетіти до Невади й розпитати всіх, хто стикався з Майєю. Доки він їхав до Вестчестерського окружного аеропорту, йому зателефонував Сімон Лейтнер, головний адміністратор підпільного комп’ютерного центру Братів у Лондоні.

— Доброго ранку, сер. Це Лейтнер.

— Як справи? Ви знайшли Майю?

— Ні, сер. Я телефоную з іншого питання. Тиждень тому для дотримання безпеки ви просили нас зробити перевірку всіх підлеглих Вічнозеленого фонду. Окрім стандартної перевірки телефонних дзвінків і кредитних карток, ми зробили спробу дізнатися, чи хтось використовував свій код доступу, щоб увійти до нашої системи.

— Це розумне рішення.

— Комп’ютер перевіряє коди доступу кожні двадцять чотири години. Ми тільки-но дізналися, що підлеглий третього рівня на ім’я Лоренс Такава ввійшов до несанкціонованого сектору даних.

— Я працюю з містером Такавою. Ви впевнені, що це не помилка?

— Абсолютно. Такава використовував код доступу генерала Неша, але інформація надходила просто до його особистого комп’ютера. Думаю, він не знав, що останнього тижня ми ввели до комп’ютерів функцію визначення мети.

— І якою ж була мета містера Такави?

— Він шукав інформацію про спеціальні переправлення товарів з Японії до нашого адміністративного центру в Нью-Йорку.

— А де зараз перебуває цей працівник? Ви не перевірили розташування його «захисної ланки»?

— Він іще в себе вдома у Вестчестерському окрузі. Згідно з нашим журналом, він повідомив, що застудився і не прийде сьогодні на роботу.

— Дайте мені знати, коли він вийде з дому.

Бун зателефонував пілотові, що чекав в аеропорті, і відклав свій виліт. Якщо Лоренс Такава допомагає Арлекінам, безпека Братів під величезною загрозою. Зрадник — це ніби пухлина всередині тіла. Тут потрібен хірург, такий, як Бун, що не боїться вирізати злоякісне утворення.

Вічнозелений фонд мав цілий адміністративний будинок на розі П’ятдесят четвертої вулиці та Медісон-авеню на Мангеттені. Дві третини будинку займали офіційні працівники фонду, що завідували наданням грантів для досліджень і розпоряджалися пожертвами. Ці підлеглі, яких прозвали «ягнятками», зовсім нічого не знали про Братів та їхню діяльність.

Брати використовували верхні вісім поверхів будинку, до яких треба було доїжджати окремим ліфтом. В адресній книзі будинку ці вісім поверхів було зареєстровано за штабом некомерційної організації «Країни, будьмо разом», яка нібито допомагає країнам третього світу зміцнювати захист від терористів. Два роки тому на зборах Братів у Лондоні Лоренс Такава зустрівся з молодою швейцаркою, яка відповідала на телефонні дзвінки та електронні листи, що надсилали до «Країни, будьмо разом». Вона мала здатність м’яко та ввічливо відхиляти всі питання. Очевидно, посла ООН із Того запевнили, що організація «Країни, будьмо разом» хотіла надати його країні велику субсидію для закупівлі рентгенівської техніки для аеропортів.

Лоренс розумів, що в будинку було одне слабке місце: охоронці на першому поверсі були «ягнятами» й нічого не знали про глобальні плани Братів. Припаркувавши автомобіль на стоянці Сорок восьмої вулиці, він попрямував уздовж Медісон-авеню й зайшов до вестибюля будинку. Хоча надворі було холодно, Лоренс залишив пальто й піджак у машині. Він не взяв з собою валізи — лише чашку кави з кав’ярні, де їжу можна було брати на винос, та конверт з манільського паперу. Це було частиною його плану.