Розділ «27»

аступного дня Віккі встала рано вранці й приготувала для всіх каву й печиво. Після сніданку вони вийшли надвір, і Голліс оглянув Майїн фургон. Він налив літр мастила до картера двигуна й замінив номери фургона номерами пошкодженого автомобіля, що належав його сусідові. Потім порився в шафах і приніс багато потрібних речей: пластикові пляшки для води й одяг на зміну для Ґабріела, довгу картонну коробку, щоб сховати дробовик, і карту шляхів, за допомогою якої вони доїдуть до Південної Аризони.

Майя запропонувала повезти мотоцикл у задній частині фургона — принаймні, поки вони не покинуть Каліфорнію, — але Ґабріел від цього відмовився.

— Ти занадто обережна, — сказав він їй. — Зараз лос-анджелеськими автострадами їде понад сто тисяч транспортних засобів. Не думаю, що Табула зможуть там мене знайти.

— Пошуками займається не людина, Ґабріеле. У Табула є доступ до камер стеження, прикріплених до дорожніх знаків на автострадах. Комп’ютерна програма сканування відразу обробляє зображення, шукаючи номер твого мотоцикла.

Після кількох хвилин суперечки Голліс знайшов у гаражі нейлоновий шнур і прив’язав рюкзак Ґабріела до заднього сидіння мотоцикла. Виявилось, що хоча возити так рюкзак незручно й ненадійно, це приховає номер мотоцикла. Ґабріел кивнув і завів ножний стартер байка, а Майя залізла у фургон. Вона зачинила бічне вікно й кивнула Віккі та Голлісові.

Тепер Віккі звикла до арлекінських манер. Майї тяжко було сказати «дякую» або «до побачення». Мабуть, у її поведінці виявлялась грубість або гордість, але Віккі вирішила, що існує й інша причина. Арлекіни взяли на себе важкий обов’язок — захищати Мандрівників ціною власного життя. Визнати своїм другом когось, хто не належав до їхнього світу, було б іще одним тягарем. Ось чому вони віддавали перевагу найманцям, послугами яких можна скористатись, а потім позбутися їх.

— З цього моменту тобі слід бути дуже обережним, — сказала Майя Голлісові. — Табула створили систему стеження за електронними повідомленнями. Вони також проводять експерименти зі «зрощеними» — тваринами з модифікованими генами, яких використовують, щоб убивати людей. Для тебе найкраща стратегія — бути дисциплінованим, але непередбачуваним. Комп’ютерам Табула буде важко розв’язати рівняння, у якому панує безладдя.

— Просто надішли мені гроші, — сказав Гол ліс. — Не турбуйся про мене.

Голліс відчинив ворота в’їзду. Першим виїхав Ґабріел, а потім — Майя. Фургон і мотоцикл повільно рушили вулицею, повернули за ріг і зникли.

— Як ти думаєш, вони будуть у безпеці? — запитала Віккі.

Голліс знизав плечима.

— Ґабріел завжди жив дуже незалежно. Не знаю, чи буде він слухати наказів Арлекіна.

— То що ти думаєш про Майю?

— У Бразилії перед спарингом суддя каже вступне слово, і ти йдеш до середини кола, пильно вдивляючись в очі супротивника. Дехто вважає, що ця мить вирішує долю поєдинку. Один борець лише прикидається хоробрим, а переможець дивиться крізь супротивника, як крізь перешкоду.

— А Майя така?

— Вона погоджується з можливістю смерті, яка її, здається, не лякає. Для воїна це велика перевага.

Віккі допомогла Голлісові помити тарілки й прибрати в кухні. Голліс запитав, чи хоче вона піти з ним до його школи та відвідати заняття з капоейри для початківців о п’ятій, але Віккі відмовила: ні, велике спасибі. Час іти додому.

Вони не розмовляли в машині. Голліс увесь час кидав на неї погляди, але дівчина була незворушна. Цього разу приймаючи душ, Віккі не змогла стримати своєї допитливості й обшукала ванну, немов слідчий. У нижній шухляді шафки під раковиною вона знайшла чисту нічну сорочку, банку лаку для волосся, гігієнічні серветки та п’ять зубних щіток Вона не очікувала, що Голліс — переконаний парубок, але п’ять зубних щіток, кожна з яких була в пластиковій упаковці, наштовхували на думку про нескінченну низку жінок, що знімали одяг та лягали до його ліжка. Уранці Голліс робив каву, відвозив жінку додому, викидав використану зубну щітку й усе починалося знов.

Коли вони доїхали до вулиці на Болдвін-Гіллз, де жила Віккі, вона попросила Голліса припаркуватись на розі. Їй не хотілось, щоб мати побачила їх разом у машині. Джозетта одразу ж вибігла б до них із хати, подумавши про Голліса найгірше: непокора її доньки точно викликана таємним зв’язком із цим хлопцем.