Розділ «41»

Мандрівник

овстий чорний кабель біг від електричного вітрогенератора до ракетної шахти. Софія Бріґґз ішла вздовж кабелю по бетонній ґрунтівці до похилого в’їзду, який вів до приміщення зі сталевою підлогою.

— Коли тут зберігали ракети, головний вхід був через вантажний ліфт. Але уряд прибрав звідси ліфт, коли місце продали окрузі. У змій є десятки різних способів потрапити всередину, а нам доведеться використовувати запасні сходи.

Софія поставила на землю пропановий ліхтар і запалила гніт дерев’яним сірником. Коли ліхтар загорівся білим полум’ям, вона обома руками відчинила люк, і Ґабріел побачив сталеві сходи, що вели в темряву. Він знав, що королівські змії не несли загрози для людей, але йому стало якось не по собі, коли він побачив велику змію, що повзла донизу сходами.

— Куди вона повзе?

— До одного з кубел. У шахті живуть три чи чотири тисячі splendida. Це їхня територія. — Софія спустилась на дві сходинки й зупинилась. — Тебе непокоять змії?

— Ні. Але це й справді трохи незвично.

— Будь-яке нове враження незвичне. Решта життя — лише сон і збори комітетів. А тепер іди за мною й зачини за собою двері.

Ґабріел кілька секунд вагався, а потім зачинив люк. Він стояв на першій сходинці металевих сходів, що звивалися спіраллю довкола зовнішньої частини шахти ліфта, захищеної сіткою. На сходах перед ним звивалися дві королівські змії, а всередині ліфта. — ще декілька, і всі вони рухались угору й униз по старих водогінних трубах, немов по зміїному шосе. Рептилії повзли одна повз одну, показуючи свої маленькі язики й досліджуючи повітря.

Хлопець спускався за Софією сходами.

— Ви колись спрямовували людину, яка вважала себе Мандрівником?

— За останні тридцять років у мене було два учні: молода жінка і літній чоловік. Жоден з них не міг перейти, і, мабуть, це була моя провина. — Софія озирнулась. — Не можна навчати людей бути Мандрівниками. Тут більше мистецтва, ніж науки. Усе, що може зробити Керманич, — це спробувати обрати правильну методику для того, щоб відкрити їхню силу.

— А як ви це робите?

— Отець Морріссі допоміг мені запам’ятати «Дев’яносто дев’ять стежок». Це рукописна книжка, де описано дев’яносто дев’ять методик і вправ, що їх упродовж років розробили Мандрівники, які належали до різних релігій. Якщо ти не підготовлений до цієї книжки, ти можеш подумати, що все це чаклунство й містика — купа нісенітниць, вигаданих християнськими святими, юдеями, які вивчали кабалу, буддистськими ченцями тощо. Але книжка «Дев’яносто дев’ять стежок» зовсім не містична. Це практичний посібник, який має єдину мету — визволити Світло з тіла.

Вони дійшли до кінця шахти й зупинились перед масивними броньованими дверима, які ще висіли на одній петлі Софія поєднала дві частини електричного кабелю, і біля покинутого силового генератора загорілась лампочка. Вони поштовхом розчахнули двері, пішли коротким коридором і ввійшли до тунелю, настільки широкого, що в ньому могла проїхати вантажівка-пікап. На стінах у ряд були встановлені іржаві бруси, ніби ребра величезної тварини. Підлога була вимощена пласкими сталевими плитками. Над ними висіли вентиляційні труби. Старі флуоресцентні пристрої були роз’єднані, і світло надходило тільки з шести звичайних лампочок, прикріплених до силового кабелю.

— Це головний тунель, — сказала Софія. — Він завдовжки з милю. Це місце схоже на гігантську ящірку, поховану під землею. Зараз ми з тобою посередині тіла ящірки. Іди на північ до її голови і ти досягнеш ракетного бункеру № 1. Передні лапи ящірки ведуть до бункерів № 2 і № 3, а задні — до центру управління й жилих приміщень. Іди на південь до кінця хвоста і знайдеш радіоантену, що зберігається в підземеллі.

— Де всі ці змії?

— Під підлогою або в напівпровідному технічному каналі над тобою. — Софія повела його до тунелю. — Дуже небезпечно досліджувати це місце, коли не знаєш, куди йдеш. Підлога тут усюди порожниста, вона стоїть на сталевих пружинах, що могли б прийняти на себе удари вибухів. Одні рівні побудовані на інших, і в деяких місцях можна падати дуже довго.

Вони звернули до бічного коридору й увійшли до великої круглої кімнати. Зовнішні стіни були зроблені з бетонних блоків, пофарбованих у білий колір, і чотири тонкі стіни розділяли кімнату на спальні. В одній зі спалень була розкладачка зі спальним мішком, подушкою та поролоновим матрацем. Другий пропановий ліхтар, накрите відро і три пляшки з водою стояли за кілька футів від розкладачки.

— Тут була загальна спальня штабу. Я жила в підземеллі кілька тижнів, доки виконувала свій перший підрахунок популяції splendida.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мандрівник » автора Джон Твелф Гоукс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „41“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи