Розділ «51»

айкл сидів на операційному столі посередині «могили». Доктор Річардсон та анестезіолог стояли позаду й уважно дивились на нього, доки міс Янґ забирала давачі з його тіла. Закінчивши, медсестра взяла з таці бавовняний спортивний светр з облямівкою з овечої вовни й затримала в руках. Майкл узяв светр і повільно натягнув його. Він був виснаженим і дуже холодним.

— Мабуть, вам слід розповісти про все, що сталося. — У доктора Річардсона був занепокоєний вигляд.

— Де генерал Неш?

— Ми його одразу ж покликали, — відповів доктор Лау. — Він був над нами, в адміністративному центрі.

Майкл узяв меч у піхвах, що лежав коло нього на столі. Ніби янгол-охоронець, цей меч був поруч із ним, доки він долав чотири бар’єри. Осяйне лезо меча й золоте руків’я були з ним і в Другому царстві.

Двері відчинились, і на темній підлозі відбився слабкий промінь світла. Майкл поклав меч на стіл, коли Кеннард Неш перетнув кімнату.

— Усе добре, Майкле? Мені сказали, що ви хотіли мене бачити. — Нехай нас залишать удвох.

Неш кивнув. Річардсон, Лау та міс Янґ відступили за лабораторні двері під північною галереєю. Комп’ютерні техніки ще дивились на них згори з вікон галереї.

— Усі! — голосно наказав Неш. — І, будь ласка, вимкніть мікрофон! Щиро дякую!

Техніки відреагували, як школярі, яких застали, коли вони заглядали до вчительської. Вони негайно відійшли від вікон і повернулись до своїх моніторів.

— Отже, де ви були, Майкле? В іншому царстві?

— Я розкажу про це пізніше. Є важливіша справа. Я зустрівся зі своїм братом.

Генерал Неш підійшов ближче до столу.

— Чудово! А ви могли розмовляти один з одним?

Майкл повернувся на стільці так, що сів скраю столу. Коли вони разом з Ґабріелом подорожували країною, Майкл годинами дивився з вітрового скла на пейзажі, що пролітали повз них. Іноді він зосереджувався на якомусь одному предметі біля дороги й кілька секунд тримав цей образ у себе в голові, доки він не зникав за горизонтом. Тепер до Майкла повернулося те саме відчуття, тільки посилене. Образи затримувалися в його голові, і він міг аналізувати найменші деталі.

— Коли ми підростали, Ґабріел ніколи не дивився вперед і не складав жодних планів. Я був єдиним, хто завжди усвідомлював, що треба робити.

— Звичайно, Майкле. Розумію. — Голос Неша був м’яким і заспокійливим. — Адже ви старший брат.

— У Ґейба завжди з’являється багато маячних ідей. Мені належало бути об’єктивним. Робити правильний вибір.

— Я впевнений, що Арлекіни розповіли вашому братові свої нісенітниці. Він не бачить життя таким, яким воно є. Не те що ви.