Розділ «36»

олліс проїжджав повз житло Майкла Корріґана о дев’ятій ранку, другій дня та сьомій вечора. Він шукав найманців Табула, що могли б сидіти в припаркованих авто або на лавках у парку чи прикидатись електриками або прибиральниками. Після кожної поїздки Голліс припарковувався перед салоном краси й занотовував усе, що бачив. Стара, що штовхає перед собою візок із покупками. Бородань, який кладе дитяче крісло-сидіння до машини. Повертаючись за п’ять годин, Голліс порівнював свої нотатки і не знаходив у них схожостей. Це могло означати лише те, що Табула не чекали за межами будинку. Мабуть, вони сиділи в квартирі напроти.

Голліс придумав план після того, як дав вечірній урок капоейри. Наступного дня одягнув блакитний бавовняний робочий костюм, узяв швабру й відро на колесах, які використовував для миття підлоги в школі. Комплекс квартир, в одній із яких жив Майкл, займав увесь міський квартал на Велширському бульварі біля Баррингтону. Там були три хмарочоси, чотирирівневий гараж для паркування авто та велике внутрішнє подвір’я з басейном і тенісними кортами.

«Будь обережним, — подумав Голліс. — Ти хочеш не битися з Табула, а лише пограти в них на нервах». Він припаркував машину за два квартали від помешкання, наповнив відро мильною водою з двох пластикових ємностей і почав штовхати його по тротуару перед собою. Наближаючись до входу, він намагався думати, як двірник, увійти в цю роль.

З будинку виходили дві літні жінки.

— Тільки-но помив тротуар, — сказав він їм. — А тепер хтось насмітив у коридорі.

— Деяким людям не завадило б повчитися добрих манер, — сказала одна зі старих пані. Її подруга притримала двері, щоб Голліс зміг заштовхнути відро до вестибюля.

Голліс кивнув і посміхнувся, коли старі пішли. Він почекав кілька секунд, а потім рушив до ліфтів. Коли прибув ліфт, він піднявся на восьмий поверх. Квартира Майкла Корріґана була в кінці коридору.

Якщо Табула ховались у квартирі навпроти, дивлячись на нього через вічко, то йому треба було брехати просто зараз. «Містер Корріґан платить мені, щоб я прибирав у його квартирі. Так, сер. Я роблю це раз на тиждень. Містер Корріган від’їхав? Я не знав, що він від’їхав, сер. Він не платив мені вже місяць».

За допомогою ключа, який дав йому Ґабріел, Голліс відкрив двері й зайшов усередину. Він був насторожі, готовий захиститись, якщо хтось нападе, але у квартирі нікого не було. Там пахло спекою й пилом. На кавовому столику ще лежав примірник «Уолл-стрит джорнал» двотижневої давнини. Голліс залишив відро та швабру біля дверей і поспішив до Майклової спальні. Він знайшов телефон, дістав маленький магнітофон і набрав домашній номер Меґґі Реснік. Її не було вдома, але Голліс у жодному разі не хотів з нею говорити. Він був упевнений, що Табула перевіряють телефонні лінії. Прослухавши авто-відповідач Меґґі, Голліс увімкнув магнітофон і підніс його до слухавки.

— Привіт, Меґґі. Це Ґейб. Я збираюсь виїхати з Лос-Анджелеса і знайти місце, де можна сховатись. Дякую за все. Бувай.

Голліс поклав слухавку, вимкнув магнітофон і швидко вийшов з квартири. Він відчував напруження, штовхаючи відро коридором, але потім прибув ліфт, і він зайшов усередину. «Добре, — подумав. — Це було досить легко. Не забувай, що ти й досі прибиральник».

Коли ліфт доїхав до вестибюля, Голліс виштовхнув відро й кивнув молодій парі з кокер-спанієлем. Вхідні двері з клацанням відчинились, і до вестибюля поспішили троє найманців Табула. Вони, мабуть, були купленими поліцейськими. Один з них був у джинсовій куртці, двоє його приятелів перевдягнулись малярами. У малярів були рушники й забризканий одяг, який прикривав їхні плечі.

Коли Голліс прослизнув повз Табула, він зробив вигляд, наче не помічає їх. Хлопець був уже за п’ять футів від дверей, коли старий латиноамериканець рвучко відчинив двері, що вели до басейну, і запитав:

— Гей, що тут відбувається?

— Хтось випустив із рук пляшку журавлинного соку на п’ятому поверсі. Я тільки-но там прибрав.

— Я цього не бачив у ранковому звіті.

— Це тільки-но сталося. — Голліс стояв на порозі, майже торкаючись круглої дверної ручки.

— До того ж хіба це не обов’язок Фредді? На кого ви працюєте?

— Мене просто найняв...