Розділ «35»

— Уже майже перша, докторе. Чому б вам не пообідати?

Річардсон замовив бутерброд із курятиною, салат та чашку ячмінного супу, але був надто знервований, щоб доїсти. Коли він повернувся до бібліотеки, у кабіні вже стояв новий комп’ютер. На новому жорсткому диску не було лабораторної доповіді, але комп’ютерний персонал фонду завантажив туди хитромудру гру, схожу на шахи. Невролог намагався не думати про негативні наслідки, але йому було важко опанувати неприємні думки. Він нервово грав в ендшпіль до кінця дня.

Якось після вечері Річардсон залишився в кафетерії. Він намагався читати статтю в «Нью-Йорк таймс» про «нову духовність», а за сусіднім столиком група молодих програмістів голосно жартувала з приводу порнографічної відеогри.

Хтось торкнувся плеча Річардсона. Він повернувся й побачив Лоренса Такаву, а з ним Натана Буна. Цього працівника служби безпеки Річардсон не бачив кілька тижнів, а тому вирішив, що його попередній страх був безпідставним. Тепер, коли Бун пильно вдивлявся в його обличчя, страх повернувся. У цій людині було щось моторошне.

— У мене чудові новини, — сказав Лоренс. — Один із наших знайомих зателефонував з приводу препарату під назвою ЗВЗ, який ми досліджуємо. На нашу думу, він може допомогти Майклові Корріґану перейти.

— Хто створив цей препарат?

Лоренс знизав плечима, ніби його це не турбувало.

— Ми цього не знаємо.

— Можна мені прочитати лабораторні доповіді?

— Їх немає.

— Де я можу дістати запас цього препарату?

— Ідіть зі мною, — наказав Бун. — Ми знайдемо його разом. Якщо матимемо джерело, вам треба буде швидко дати свою оцінку.

Двоє чоловіків швидко вийшли з двору й джипом Буна поїхали на Мангеттен. У Буна був телефон-навушник, і він відповідав на дзвінки, ніколи не кажучи чогось конкретного й не називаючи жодного імені. Слухаючи окремі зауваження, Річардсон зробив висновок, що люди Буна шукають у Каліфорнії когось з небезпечною охоронницею.

— Якщо ви її знайдете, стежте за її руками й не підпускайте близько до себе, — наказував комусь Бун. — Я б навіть сказав, що буде безпечніше тримати її на відстані приблизно вісім футів.

Після тривалої паузи Бун дістав нову інформацію.

— Не думаю, що ірландка в Америці, — сказав він. — Мої дані з Європи свідчать, що ми цілком випустили її з очей. Якщо ви зустрінете її, використовуйте тактику для крайніх випадків. Як би там не було, для неї не існує жодних обмежень. Вона надзвичайно небезпечна. Знаєте, що трапилось на Сицилії? Так? Що ж, не забувайте.

Бун закінчив розмову і зосередився на дорозі. Світло з пульта керування відбивалось на лінзах його окулярів.

— Докторе Річардсон, мені доповіли, що ви знайшли доступ до забороненої інформації команди з генетичних досліджень.

— Це була лише випадковість, містере Бун. Я не намагався...

— І ви нічого не бачили.