Розділ 72. Повстання Авесалома

Ахітофел був високо шанований в Ізраїлі за мудрість, але йому бракувало світла, що походить від Бога. “Страх Господній — початок премудрості”(Приповісті 9:10); саме цього бракувало Ахітофелові, бо інакше він не додавав би злочину кровозмішання до державної зради. Люди із зіпсутими серцями планують діла беззаконня, ніби й не існує Всемогутнього Провидіння, Яке може перешкодити їхнім задумам, але “Той, Хто на небесах пробуває, — посміється над ними, Владика їх висміє!” (Псалми 2:4). Господь говорить: “Не захотіли поради Моєї, зневажили усі Мої докори! І тому будуть вони споживати з плодів вчинків доріг своїх, і з видумок своїх насичуватись, бо відступництво безумних вб'є їх і безпечність нерозумних їх зруйнує!” (Приповісті 1:30—32). Після того як план особистої безпеки, вироблений Ахітофелом, успішно виконався, він став переконувати Авесалома в необхідності негайно розпочати воєнні дії проти Давида. “Я виберу дванадцять тисяч чоловік, — сказав він, — і поженуся цієї ночі за Давидом. І нападу я на нього саме коли він змучений та знесилений, і він злякається, а увесь народ, що з ним розбіжиться, тоді я вб'ю лише царя. І приведу я увесь народ до тебе”. Цей план отримав схвалення царських радників. Якби він був втілений у життя, Давид, без сумніву, був би вбитий, але Господь втрутився і врятував його. Подіями керувало Провидіння, вище за мудрість прославленого Ахітофела. “Господь призначив знищити влучну Ахітофелову пораду, бо Господь хотів навести на Авесалома нещастя”.

Хушая не покликали на раду, та він і не пішов би без запрошення, щоб у ньому не запідозрили вивідувача; однак після того як нарада закінчилась, Авесалом, котрий шанобливо ставився до думки радника свого батька, розповів йому про план Ахітофела. Хушай розумів: якщо запропонований план здійсниться, то Давид загине. Цим разом Ахітофелова порада недобра. І сказав Хушай: “Ти знаєш батька свого та його людей, що вони відважні воїни, та й розлючені вони, як ведмедиця, у якої в полі забрали ведмежат. До того ж батько твій, досвідчений вояка, і не ночуватиме з народом. Тепер він ховається в одній з печер, або в якомусь іншому місці”. Хушай переконав Авесалома, що, переслідуючи Давида, захопити його не вдасться, а поразка викличе неминуче розчарування, що нанесе справі Авесалома велику втрату, “Бо увесь Ізраїль знає, що батько твій лицар і також хоробрі ті, котрі з ним”.

Хушай запропонував свій план, який вправно лестив марнославній, егоїстичній натурі, що любила хизуватися власною силою. “Тому раджу, нехай збереться до тебе увесь Ізраїль від Дана й аж до Беер-Шеви, многотою як пісок, що на березі моря, і ти сам виступиш з ними. Ми доберемось до нього, де б він не був, нападемо на нього, як падає роса на землю, і не залишимо ані його самого, ані його людей, що з ним. А якщо він сховається у якомусь місті, то увесь Ізраїль принесе у те місто шнури, та й стягнемо його у долину, так що не залишиться там ані камінчика”.

“І сказав Авесалом та всі Ізраїлеві мужі: ‘Ліпша рада аркеянина Хушая ніж рада Ахітофела!’” Але серед них був той, кого не можна було обдурити, хто ясно передбачав наслідки фатальної помилки Авесалома. Ахітофел розумів, що справа повстанців програна. Він знав також і те, що як би не склалася доля царського сина, для нього, радника, котрий був ініціатором його найтяжчих злочинів, пощади не буде. Ахітофел підтримував Авесалома у повстанні; за його порадою той вчинив найогидніший гріх, зганьбивши свого батька. Він порадив убити Давида і склав план цієї акції; він позбавив себе останньої можливості помиритися з царем, тепер же Авесалом віддав перевагу не йому, а іншому. Охоплений ревнощами, гнівом і відчаєм, Ахітофел “встав і пішов до свого дому, у своєму місті. Він зробив розпорядження щодо свого дому і повісився”. Ось до чого призвела мудрість людини, яка, незважаючи на всі свої блискучі здібності, не обрала Бога своїм Порадником. Сатана зваблює людей принадними обіцянками, але кожна душа, яка піддалась спокусі врешті-решт побачить, що “заплата за гріх — смерть” (Римлянам 6:23).

Хушай, не впевнений у тому, що мінливий цар дотримається його ради, не гаяв часу і попередив Давида, щоб той негайно перейшов Йордан. Священикам, котрі мали передати це повідомлення через своїх синів, він послав сказати: Так і так порадив Ахітофел Авесаломові та Ізраїлевим старшим, а я радив так і так. Скажіть Давидові: “Не ночуй цієї ночі в степах пустині, але негайно перейди на той бік, щоб не загинути цареві та усім людям, що з ним”.

Хоча молодих людей запідозрили у зраді і переслідували, однак вони успішно виконали своє небезпечне завдання. Давид, виснажений від втоми та душевного горя після першого дня втечі, отримав повідомлення, що йому потрібно перейти Йордан тієї ж ночі, оскільки його син хоче відібрати у нього життя.

Що мав відчути жорстоко скривджений батько і цар в тяжкий час страшної небезпеки? “Мужній і хоробрий муж”, доблесний воїн, монарх, слово котрого було законом, — зраджений сином, якого любив, якому потурав і сліпо довіряв, скривджений і залишений підданими, з котрими був пов'язаний найтіснішими узами честі й вірності! Тепер, виявившись у таких обставинах, якими словами скорботи Давид виливав горе своєї душі? В годину найтяжчого випробовування Давид, усім серцем покладаючись на Бога, співав:

“Господи, — як багато моїх ворогів,

як багато повстають проти мене!

Багато хто кажуть про мене:

Йому в Бозі спасіння нема.

Але Ти, Господи, щит мій та слава моя;

Ти підносиш вгору мою голову!

Я голосно кличу до Господа, —

і Він чує мене із святої Своєї гори.

Я лягаю і сплю, і пробуджуюся,

бо Господь зберігає мене,

я не побоюсь десятків тисяч люду,

які проти мене навколо отаборились!..

Спасіння від Господа,