Розділ 71. Гріх Давида і каяття 

Я сказав: “Признаюся в гріхах своїх перед Господом!”

і провину мого гріха Ти простив…

Ти покров мій, Ти від утиску будеш мене охороняти,

Ти обгорнеш мене радістю спасіння.

(Псалми 31:5—7)

Чимало людей нарікає, називаючи Бога несправедливим через те, що Він помилував Давида, вина котрого була такою великою, і водночас відкинув Саула, гріхи якого, на їхню думку, були менш жахливими. Але Давид упокорився і визнав свій гріх, тоді як Саул знехтував докором і зробив своє серце запеклим у нерозкаяності.

Ця історія з Давидового життя сповнена великого значення для грішника, що кається. Вона для нас — одна з найяскравіших ілюстрацій боротьби та спокус, які випадають на долю людства, а також щирого каяття перед Богом і віри в нашого Господа Ісуса Христа. В усі віки цей приклад був джерелом підбадьорення для тих, котрі впали в гріх і знемагали під тягарем своєї провини. Тисячі дітей Божих, які згрішили і мало не впали у відчай, пригадавши щире каяття та визнання провини Давида, були прийняті Богом, хоча він і був покараний за своє беззаконня; грішники знаходили в собі сили розкаятись і знову стати на шлях Божих Заповідей.

Кожний, хто, відчуваючи Божий докір, упокорить себе, визнає власний гріх і розкається, як це зробив Давид, може бути впевнений, що для нього є надія. Усякий, хто з вірою приймає Божі обітниці, знайде прощення. Господь ніколи не прожене душу, яка щиро кається. Він обіцяє: “Хіба буде триматися міцно Мого він захисту, щоб укласти мир зі Мною; і укладе він мир зі Мною” (Ісаї 27:5). “Нехай безбожник покине дорогу свою, а беззаконник — свої думки, і нехай до Господа навернеться, — і Він його помилує; і до нашого Бога, бо Він на прощення пребагатий!” (Ісаї 55:7).