Розділ 21. Йосиф та його брати

Яків сказав: “А тепер два сини твої, Єфрем і Манасія, народжені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до Єгипту, — вони мої! Як Рувим і Симеон, будуть мої”. Вони мали бути усиновлені як його власні діти і стати родоначальниками окремих племен. Таким чином, одна з переваг первородства, яку втратив Рувим, повинна була перейти до Йосифа, а саме — подвійна частка в Ізраїлі.

Яків від старості погано бачив і не підозрював про присутність молодих людей, однак, зауваживши їхні нечіткі постаті, запитав: “Хто вони?” Коли йому сказали, він звелів: “Підведи ж їх до мене, — і я їх поблагословлю”.

Коли юнаки наблизились, патріарх обійняв, поцілував їх і урочисто поклав руки на їхні голови для благословення. Потім Яків помолився: “Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісаак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня, Ангел, що рятує мене від усього лихого, — нехай поблагословить цих юнаків”. У ньому не було більше самовпевненості або віри в людську мудрість чи хитрість. Його захисником і підтримкою був Бог. Він не нарікав на лихі дні, яких зазнав у минулому. Випробування та смуток тих днів Яків уже не вважав за знаряддя, спрямоване “проти” нього. У пам'яті збереглися лише спогади про Божу любов і милість, які супроводжували його на життєвій дорозі.

Після благословення Яків дав своєму синові обітницю, залишаючи наступним поколінням, які житимуть протягом довгих літ рабства і скорбот, свідчення своєї віри: “Ось я вмираю… А Бог буде з вами, і поверне вас до краю ваших батьків!”.

Біля смертного ложа зібралися усі сини Якова. Закликавши їх, батько сказав: “Зійдіться та послухайте ви, сини Якова, і прислухайтесь до Ізраїля, вашого батька; а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів”. Не раз з тривогою він думав про майбутнє своїх дітей, намагаючись уявити собі майбутнє різних поколінь. Тепер, коли його діти очікували останнього благословення, на ньому спочивав Дух пророцтва і в пророчому видінні йому відкрилося майбутнє його нащадків. Яків називав одне за одним імена своїх синів, змальовуючи характер кожного та передвіщаючи в декількох словах майбутнє кожного покоління. “Рувиме, — ти мій перворідний, моя міць і початок сили моєї, верх величності й могутності!”

Такими словами батько показав становище, яке міг посісти Рувим як первородний син, але його тяжкий гріх, учинений в Едері, довів, що він виявився негідним цього благословення. Яків продовжував: “Мінливий, як вода, — ти не матимеш переваги”.

Священство призначалося Левію; царство й обітниця про майбутнього Месію — Юді; подвійна частка спадщини — Йосифові. Покоління Рувима ніколи не посідало високого становища в Ізраїлі, не було таким численним, як покоління Юди, Йосифа чи Дана, і одним з перших виявилось у полоні.

За віком після Рувима йшли Симеон та Левій. Обидва вони виявили жорстокість до мешканців Сихема, а також більше за всіх завинили, продавши Йосифа. Про них було сказано: “Поділю їх в Якові, і розпорошу в Ізраїлі!”.

При обчисленні Ізраїлю, безпосередньо перед входом до Ханаану, покоління Симеона виявилося найменшим. Мойсей, виголошуючи своє останнє благословення, не згадав про Симеона. Під час заселення Ханаану це покоління отримало лише невелику частку в спадку Юди, а сім'ї, які пізніше набули сили, утворили окремі поселення за межами Святої землі. Левій також нічого не отримав у спадщину, окрім 48 міст, що знаходилися в різних куточках краю. Однак їхня вірність Єгові в той час, коли інші покоління відступили від Нього, сприяла призначенню їх на священне служіння у святині; таким чином прокляття змінилось на благословення.

Вінець благословень первородства отримав Юда. Значення цього імені — “хвала” — повністю розкрите в пророцтві про нього:

“О Юдо, — хвалитимуть тебе твої брати!

Рука твоя — на шиї твоїх ворогів,

сини батька твого тобі вклоняться.

Юда — лев молодий!

Ти, мій сину, вертаєшся зі здобичі:

прихиливсь він, ляг, як лев

й як левиця, — хто підійме його?

Не відійметься берло від Юди,

ані з його бедер законодавець,

поки прийде Примиритель,