Мал. 149. Схема опису ушкоджень хрящів гортані й трахеї (Е.С. Мишин, 1992)
Петля (зашморг) – складений та зав'язаний кінець мотузки, ремінця, дроту, тканини тощо – засіб для повішення або задушення петлею. Вона найчастіше має дві гілки, що утворені ходовим та корінним кінцями й вузлом. Є велика кількість петель та вузлів (морські, альпіністські, рибальські тощо), що використовуються певними фахівцями.
За характером вузла іноді можна зробити припущення щодо фаху того, хто його зав'язував, тому на місці події вузли не розв'язують, а зберігають для експертизи. За будовою розрізняють петлі, що можуть і не можуть затягатися (рухомі та нерухомі; відкриті й закриті); за матеріалом – жорсткі (із дроту), напівжорсткі (ремінь) та м'які (тканина). Петля, що здатна затягатися (зашморгуватися), називається зашморгом. За числом обертів петлі бувають одинарні, подвійні, потрійні та багатообертові. Петля з “вуздечкою” – тип багатообертової петлі, коли один з її турів проходить через рот. В окремих випадках петля затягається за допомогою стороннього предмета – закрутки.
Окремі конструктивні особливості петель наведені на малюнках 150,151,152.
Положення петлі під час повішення буває типовим (на передній та бічній поверхні шиї, а вузол – на задній поверхні шиї або потилиці); бічним (вузол справа або зліва); атиповим (вузол на підборідді) (мал. 153).
За іншою класифікацією положення петлі буває: переднє (петля стискає передню та дещо менше бічні поверхні шиї); заднє (стискається задня та частково бічні поверхні шш); бокове (стискається в основному права або ліва бічна поверхня шш); оперізуюче (петля повністю охоплює шию); положення, що зустрічаються рідко (між підборіддям та ротом, через рот – "вуздечка", нижче носа тощо).
Внаслідок тиск} петлі утворюється странгуляційна борозна, яка є однією з головних ознак стиснення шиї петлею та являє собою поверхневе ушкодження шкіри у вигляді негативного сліду петлі.
Мал. 150. Особливості странгуляційної борозни залежно від матеріалу петлі: а – жорстка (дріт); б – напівжорстка (мотузка, ремінь); в – м'яка (шарф).
У випадку повішення або задушення странгуляційна борозна ретельно досліджується та описується за таким планом: розміщення та напрямок, які відповідають положенню сліду петлі; кількість окремих вдавлень; наявність та виразність проміжних валиків; ширина та глибина кожного вдавлення вздовж борозни; колір, щільність та особливості рельєфу її дна; наявність саден, крововиливів по краю борозни або поряд із нею.
Глибина странгуляційної борозни залежить від товщини петлі та сили тиску її на шию, часто нерівномірна в різних місцях.
Мал. 151. Рухомі петлі (з ковзанням): а – одиночна; б – подвійна; в – множинна.
Мал. 152. Петлі (без ковзанням): а – нерухома; б – рухома.
Мал. 153. Розміщення вузла петлі на шиї: а – типове; б – атипове (бічне); в – атипове (переднє).
Дно странгуляційної борозни буває м'яким та щільним. Внаслідок сильного тиску наприкінці доби странгуляційна борозна стає щільною на дотик, жовтувато-сірою, буруватою або навіть темно-бурого кольору (мал. 154). Виразність борозни посилюється із часом перебування в петлі.
Мал. 154. На странгуляційній борозні від подвійної петлі виразна пергаментація, помітний проміжний валик.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Асфіксія странгуляційна“ на сторінці 2. Приємного читання.
