Ярема кивнув головою у бік Андрія і звернувся до Макара:
— Ви там, пане десятнику, замовте слово за нас. А по весні будемо з вами...
Макар ударив себе руками по колінах і, піднявшись з полу, співчутливо промовив:
— Я замовлю слово... А вам, хлопці, нелегко прийдеться, бо ж доведеться лише удвох подолати шлях від Кременчука до Присамаршини... Тяжко буде...
Підлужному нічого не лишалося, як погоджуватися з Макаром, і він з трепетом слухав його чи то поради, чи то застереження. Перед вечерею Пилипенко повернувся в стодолу і став зачитувати прізвища козаків, які залишаються в Чигирині. Ті, кого назвав десятник, кивали головами на знак згоди. До Низу йтимуть з Макарової десятки разом з Андрієм та Яремою п’ятеро козаків.
Наступного дня ті, хто від’їжджав, ретельно готувалися до ще одного важкого переходу. Усе ж ближче до рідної землі, до Січі... Андрій із Яремою та іншими побратимами, які вирушали на Січ, зібрались на ярмарок. Він у цей час аж кишів покупцями та продавцями, бо Чигирин став гетьманською столицею. Сюди везли й несли всякого товару та мануфактури з півсвіту. Ще здалеку хлопці почули різноголосий гул, а коли Найшли поміж рядами крамарів, то пірнули у незрозуміле для них оточення. Кричали всі, хто міг кричати, тицькали один одному підноса свій товар. Хто продав добру річ за гарні гроші, розчулено ручкався з покупцем, хто не міг домовитись — гнівався і називав якихось людей скупердягами. Хлопці трималися гурту, бо ж у цьому шарварку можна було й загубитися.
Йшли сюди для поповнення запасів пороху, куль, наконечників... Побачивши безліч незвичайних тканин, Андрій, повернувшись до Яреми, крикнув йому на вухо:
— Вікторе, куплю щось для своїх. Для Даринки тут — що хочеш...
Спочатку придбали військове знаряддя, а потім стали придивлятися до інших речей. Андрієві були до вподоби чоботи, фарбовані під бордовий колір. Ярема поміряв і собі пару, а тоді троє, що були з ними, також позапихали в мішки прегарні чоботи. Тепер уже п’ятірка покупців не стала жаліти гроші, й усі наповнювали торби тим, що в око впало. Андрій потурбувався про всю рідню, а найперше придбав обновки для Даринки і маленького Миколки.
Вибралися з людської тисняви й поверталися, посміхаючись, коли пригадували торгові баталії з крамарями. І хоча мошна в кожного помітно схудла, поверталися у піднесеному настрої.
Врятувати московітів!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Присмак волі» автора Кільченський Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Йосьчина стодола “ на сторінці 5. Приємного читання.