Розділ «Свічадо »

Настав час ночівлі, і сотник радісним голосом подав наказ спішитися побіля якогось поселення, що сховалося у вибалку. Козаки роз’їхалися десятками в пошуках постою. Макар хутко повів своїх нижче, у вибалок. Нагледівши дві хатини, з димарів яких стовпом ішов дим, оголосив хлопцям, що тут вони й зупиняться. Тільки-но наблизились до дверей, як господар, чоловік уже похилого віку, вийшов і, показавши рукою праворуч, вигукнув:

— Коней ставте у стайню та під накриття, а от фуражу не маю, годуйте своїм.

Макар підійшов до нього і, погоджуючись, махнув головою, проте спитав, де добути води для коней. Чоловік швидко попрямував у стайню, виніс два цеберка і поставив біля порога. Вказавши на стежку, яка вела до річки, пішов до хатини. Коли всі впорались побіля коней, стали заходити у приміщення.

Андрій з Яремою також зайшли до хати і, привітавшись із господарем, стали міркувати, де б можна примоститися на ніч. Було тепло, від печі пашіло жаром, і задубілі хлопці, діставши з торбин харчі, поїли та почали вмощуватися на долівці, де вже лежали покотом ті, хто зайшов раніше.