Розділ «Свічадо »

Усі розсміялися, а Підлужний відрахував гроші та, доброзичливо глянувши на Олексу, попрохав ще й в’язку сіна.

Прийшли у стайню, де нудилися біля порожніх коробів Орлик та Зірочка. А вони ніби чекали появи своїх хазяїв. І коли Ярема понасипав збіжжя, взялися їсти, жваво захрумкотівши зубами. Меланка стояла і з сумом дивилась, як коні поспіхом поїдали збіжжя, і сльози суму чи то радощів котилися по щоках, а рука, неначе не з її волі, погладжувала Зірочку по охлялому череві.

Меланка пішла до хати, а хлопці на радощах взяли біля дверей цеберки, які вже давненько не бачили води, і пішли до криниці, щоб ще й чистою водицею почастувати своїх скакунів. Вода в криниці ще не встигла замерзнути, і, набравши повні цеберки, хлопці поспіхом понесли їх у стайню. Нарешті коні вдячно стали помахувати хвостами та пофоркувати від задоволення. Тепер і козакам життя видавалося кращим, і вони, кепкуючи один з одного, пішли до хати, сподіваючись на гостинність Меланки та привітне ставлення її доньки Ольги.

Цього разу першим у хаті з’явився Ярема, і коли за ним зайшов Андрій, то побачив усміхнені обличчя матері і доньки, які поспішно накривали на стіл до обіду. Хлопці з радістю дивились на ці приготування, а тоді Ярема зі щасливою посмішкою звернувся до Меланки:

— Тітонько, а ми вам води наносимо в діжку... Та й дровець нарубаємо!

Та Меланка замахала руками, примовляючи:

— У мене ще потрудитесь, байдикувати не будете... А зараз он уже Ольга стіл накрила!

Роздягнувшись, хлопці стали мити руки у круглій плескатій путні, після чого Ольга подала їм рушник. Хлопці, тримаючись за обидва кінці, хотіли витиратися, але Меланка, поглянувши на них, зауважила:

— Витирайтесь по черзі, щоб ніколи поміж вами сварок не траплялось...

Андрій опустив руки і, дочекавшись, поки Ярема впорається, залюбки витер обличчя, руки та почепив рушник на гачок біля дверей. Усі перехрестилися до покуті, і Меланка привітно вказала хлопцям присісти до столу. Вони давно вже не ласували щербою, яка була на великій дерев’яній таці. Меланка подивилася на них і промовила:

— От тільки не обсудіть... Щерба не заправлена кислим тістом, бо зараз піст. Зате беріть рибку солоненьку, смакуйте.

Ольга сором’язливо набирала в ложку щерби і неквапливо пережовувала, опустивши очі до столу.

Хлопці швидко впоралися з їжею і, запивши холодною водичкою, дружно піднялися з лави, вклонилися господині та вийшли з-за столу. Підлужний глянув на Ярему, в якого безладно кострубатилися вуса і виросла чимала щетина на щоках. Підштовхнувши товариша під бік, звернувся до Ольги:

— Нам би підігріти водиці, бо вже позаростали, скоро на чортів будемо схожі...

Дівчина кинулася до печі і витягла звідти казанок з окропом. Сором’язливо звернулася до Андрія:

— Треба б воду поміняти в путні.

Андрій глянув на Ольгу, потім на Ярему і промовив наставницьким тоном:

— Не чуєш, Вікторе? Дівчина прохає воду перемінити... Ми будемо голитися чи їй це потрібно?

Ольга пирснула сміхом і знову звернулася до Андрія:

— А як ви будете голитися? Батько наш голився відрубком шаблі... Тільки я не відаю, де той відрубок зараз.