Розділ «Святки »

Наближалося свято Івана Купала, а там уже й друга косовиця скоро, а роботи по господарству так багато, що не кожного вечора можна було побачити Даринку.

Напередодні свята зустрілися з Тимошем і пішли радитися з дівчатами, де буде свято цього року і хто робитиме Купала та Марену. Домовилися, що Марену зроблять дівчата, а Андрій з Тимошем — Купала зі снопів жита. Натягнуть на нього стару сорочку і кучму... Гарний буде Купала! Надвечір у домовленому місці збиралась доросла молодь, понабігали й підлітки, бо вони нетерпляче чекали цього свята, без них нічого не обійдеться.

Поставили Купала посеред галявини. Дівчата — у вінках, хлопці також уквітчані квітами і травами, поділились на пари. Ходили колами навколо Купала, співали пісні, жартували і домовлялися не спати, а цвіт папороті шукати. Хто його знайде, той вмить ясновидющим стане.

От ходили, співали, гралися і згадали про Марену. Юрба кинулась до річки — топити цю Марену. Пошматували її та й кинули у воду, а самі дівчата стали у воду віночки класти: хто зі свічкою, а хто просто пускає, на милого ворожить. Хлопці в цей час не підходили до дівчат. Навіщо їм ті ворожіння дівчачі? Треба хмиз збирати, щоб Купала палити. А від річки линули ніжні голоси. Кожна чекала, куди попливе її вінок, який покаже, де живе миленький і коли заміж забере.

Ой, у полі, де пшениченька,

Походжала там русалонька.

Русалонька, як та квіточка,

У віночку та й голівонька.

Ой, на Івана, ой, на Івана

Красна дівка зілля конала.

Квіти збирала, віночок плела,

Далі водою та й випускала.—

Плинь, віночку, по синій хвилі.

Поплинь, віночку, де живе милий...

Деякі парубки за старим звичаєм, роздягнувшись, виловлювали віночки тих дівчат, до яких мали симпатії, а тоді ганялися за ними, щоб поцілувати. А дівчина втікала, відмовляючись від віночка, бо це, мовляв, не її...

Уже хтось запалив вогнище і всі побігли швидше, щоб подивитись, як горить Купала, та кинути у вогонь трохи хмизу, щоб згоріли чари відьомські. А як вогнище прогоріло, то хлопці почали плигати через вогонь. Потім знайшлися і пари, які стрибали разом, узявшись міцно за руки, щоб купальський вогонь не розлучив їх. Як цей вогонь став згасати, то чимало парубків пішли до гаю — шукати цвіт папороті, а великий гурт молоді усівся біля багаття, і полинули купальські пісні про кохання...