Розділ «Попіл сподівань »

Коли наблизилися козаки, що наступали, Макар гукнув до них:

— Козаки, ми з нічної вилазки! Потрошили ляхів позаду!

І ті, що наступали, дізнавшись, хто їм підсобляв, привітно махали руками і поспішали наздогнати жовнірів.

Десятка Макара зайшла у напівпорожній стан і потяглася до свого намету, та тут їх зустріли обозні і, підсміюючись, запропонували обмити сажу та бруд з їхніх замурзаних пик. Поклали тіло убієнного Трохима і, постоявши хвилинку, згадали його добрі діла. Макар наказав обозним вирити могилу, обмити обличчя воїна та приготуватися до поховання опісля полудня.

Біля намету поставили теплу воду у жбанах і заходилися відмиватися, натираючи засмалені місця глиною, а потім переодяглися у чистий одяг. Хтось ще чепурив себе, а четвірка друзів умостилася спати, бо всі ледве трималися на ногах.

Спати довго не довелося, бо ж повернулася з приступу сотня і у стані стало гомінливо. Козаки святкували взяття частини міста, і всі тільки й говорили про падіння Львова з дня на день. Ближче до вечора ховали загиблих по декілька небіжчиків в одній могилі, а за вечерею поминали тих, із ким зовсім недавно разом билися з ляхами та ділили нелегке козацьке життя. Сьогодні Макар дозволив своїм козакам пом’янути побратима горілкою, і після вечері захмелілі друзі стали лаштуватися до сну.

Ранок зустрів їх новиною. Усі говорили про те, що Львів брати не будуть, а міщани заплатять викуп грошима та провіантом для війська.

Через деякий час сотник Гусак зібрав своїх козаків і повідомив те, про що козаки знали вже зранку. Була і втішна новина. Сотник радісно повідомив, що війська буде об’їжджати Богдан Хмельницький і треба всім підготуватися до зустрічі. Цього дня всі були заклопотані пранням одягу, наведенням ладу у своєму стані. Перукарі нашвидкуруч стригли всіх, немов овець, а гострі шаблі чаклували над козацькими підборіддями.