Гермес, який відпочиває. Бронзова статуя IV ст. до н.е.
Гефест (Вулкан)
Найпрацелюбніший бог. Він постійно знаходив утіху у праці, в кузні на о. Лемнос. Він кує блискавку для Зевса, лагодить колісницю Сонця. Кульгавий Гефест кував кожному щит, меч, золотий панцир. Коли в нього більше часу, він бавиться виготовленням жезлів для царів чи жіночих прикрас. Але все виготовлене його руками є гарне і майстерне.
Гефест був сином Зевса і Гери та вважався богом вогню і ковальства. Він любив матір і заступався за неї, коли Зевс повісив Геру за руки на вершині Олімпу. Розлючений батько скинув Гефеста з Олімпу. Той летів цілий день і аж уночі упав на о. Лемнос та поламав ноги. Його взяла під опіку богиня Фетіда і занесла в свій кораловий дім, де Гефест одужав. Дев'ять років прожив він отак, поки про нього забули і батько, і мати, і весь Олімп. Усі були певні, що він загинув, а Гефест не хотів повертатися туди, звідки його так жорстоко вигнали.
Та одного разу бог вина Діоніс підпоїв Гефеста, посадив його на віслюка і вивіз на Олімп, де всі зраділи, бо знали його як доброго, розумного і дотепного, а передусім корисного. Зевс, бажаючи виявити до Гефеста повагу і винагородити за всі давні кривди, дав йому за дружину найвродливішу богиню - Афродіту.
Але подружжя не було щасливим. Богині вроди не подобалося життя чоловіка. Вона любила світ, богів і людей, а він - лише свою кузню; вона хотіла бути там, де веселощі і танці, а він, крім роботи, не знав іншої втіхи. Гефест виготовляв чудові прикраси, а сам ходив брудний і закіптюжений. І те, що Зевс дав йому за дружину найвродливішу богиню, він вважав за нове знущання із своєї потворності.
Гефест любив людей, а вони його шанували, особливо на о. Лемнос. Там розміщувався найдавніший центр культу Гефеста, пов'язаний з діючим вулканом (погас лише в часи Олександра Македонського). Жителі вважали, що в глибині вулкану міститься Гефестова кузня.
В Афінах у листопаді відзначаються Халкеї - свято ковалів. На честь Гефеста тут відбувалися Лампадофорії - біг із смолоскипами. Піші і кінні несли смолоскипи, і перемагав той, хто із смолоскипом перший прибував до мети.
У творах мистецтва Гефеста зображували мускулистим, бородатим чоловіком, який постійно сидить, щоб приховати своє каліцтво. Біля нього завжди був молот або інший предмет, що вказував на фах коваля.
Гефест і Фетіда з доспіхами Ахілла. Розпис кіліка V ст. до н.е.
Афродіта (Венера)
Народилася з морської піни біля о. Кіпр, тому і звалася часто Кіпрі- дою. На колісниці, запряженій голубами, вона з'являлася на Олімпі, викликаючи заздрість у першу чергу Гери й Афіни. Але нічого заподіяти їй вони не могли, бо Афродіта мала на собі чарівний пояс, завдяки якому всі серця скорялися їй і робилися слухняними. Вона стала богинею вроди і кохання. Та спочатку сама закохалася і пізнала насолоду та страждання від цього почуття.
Обранцем її серця був Адоніс, вродливий мисливець. Вона супроводжувала його на полюванні, але одного разу вепр роздер Адоніса і богиня не встигла вчасно допомогти йому. Афродіта полила кров коханого нектаром, і червона кров перетворилася на квітку, названу анемоном. Афродіта попросила Зевса, щоб він звелів вивести душу коханого з підземного царства і повернув її в колишнє гарне тіло. Відтоді Адоніс шість місяців перебував біля Афродіти, а другу половину року повертався до Аїда.
Афродіта найохочіше перебувала на своїй батьківщині. У Пафосі був її храм, де розповідали про чудо, здійснене за велінням богині в домі царя Кіпру Пігмаліона, який захоплювався скульптурою. Він вирізьбив прекрасну жінку, в яку закохався і страждав від цього. Але Афродіта перетворила статую в жінку, яку назвали Галатеєю. Пігмаліон зробив її своєю дружиною і царицею, і вона народила йому сина Пафоса, який заснував місто свого імені і збудував у ньому храм доброї богині.
Афродіту вважали також богинею квітів, садів, гаїв і весни. Свято Афродіти відзначали весняної ночі в садах, з танцями і співами. Зрідка вбивали для неї жертовних тварин (кіз, поросят, зайців). Для неї спалювали пахуче зілля і приносили в жертву троянди, яблука, гранати і мирти.
Похвалу богині проголосив Лукрецій Кар (І ст. до н.е.) у вступі до поеми "Про природу речей": "Мати римського народу, насолоди людей і богів, милостива Венеро! Ти море для мореплавця, що простяглося під небесними зорями, і землею, що хліб родить, провідуєш, адже лише завдяки тобі з'яв-
Народження Афродіти. Фрагмент рельєфа першої половини V ст. до н.е.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ“ на сторінці 6. Приємного читання.
