ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

Культура Античності

Гермес, який відпочиває. Бронзова статуя IV ст. до н.е.

Гермес, який відпочиває. Бронзова статуя IV ст. до н.е.

Гефест (Вулкан)

Найпрацелюбніший бог. Він постійно знаходив утіху у праці, в кузні на о. Лемнос. Він кує блискавку для Зевса, лагодить колісницю Сонця. Кульгавий Гефест кував кожному щит, меч, золотий панцир. Коли в нього більше часу, він бавиться виготовленням жезлів для царів чи жіночих прикрас. Але все виготовлене його руками є гарне і майстерне.

Гефест був сином Зевса і Гери та вважався богом вогню і ковальства. Він любив матір і заступався за неї, коли Зевс повісив Геру за руки на вершині Олімпу. Розлючений батько скинув Гефеста з Олімпу. Той летів цілий день і аж уночі упав на о. Лемнос та поламав ноги. Його взяла під опіку богиня Фетіда і занесла в свій кораловий дім, де Гефест одужав. Дев'ять років прожив він отак, поки про нього забули і батько, і мати, і весь Олімп. Усі були певні, що він загинув, а Гефест не хотів повертатися туди, звідки його так жорстоко вигнали.

Та одного разу бог вина Діоніс підпоїв Гефеста, посадив його на віслюка і вивіз на Олімп, де всі зраділи, бо знали його як доброго, розумного і дотепного, а передусім корисного. Зевс, бажаючи виявити до Гефеста повагу і винагородити за всі давні кривди, дав йому за дружину найвродливішу богиню - Афродіту.

Але подружжя не було щасливим. Богині вроди не подобалося життя чоловіка. Вона любила світ, богів і людей, а він - лише свою кузню; вона хотіла бути там, де веселощі і танці, а він, крім роботи, не знав іншої втіхи. Гефест виготовляв чудові прикраси, а сам ходив брудний і закіптюжений. І те, що Зевс дав йому за дружину найвродливішу богиню, він вважав за нове знущання із своєї потворності.

Гефест любив людей, а вони його шанували, особливо на о. Лемнос. Там розміщувався найдавніший центр культу Гефеста, пов'язаний з діючим вулканом (погас лише в часи Олександра Македонського). Жителі вважали, що в глибині вулкану міститься Гефестова кузня.

В Афінах у листопаді відзначаються Халкеї - свято ковалів. На честь Гефеста тут відбувалися Лампадофорії - біг із смолоскипами. Піші і кінні несли смолоскипи, і перемагав той, хто із смолоскипом перший прибував до мети.

У творах мистецтва Гефеста зображували мускулистим, бородатим чоловіком, який постійно сидить, щоб приховати своє каліцтво. Біля нього завжди був молот або інший предмет, що вказував на фах коваля.

Гефест і Фетіда з доспіхами Ахілла. Розпис кіліка V ст. до н.е.

Гефест і Фетіда з доспіхами Ахілла. Розпис кіліка V ст. до н.е.

Афродіта (Венера)

Народилася з морської піни біля о. Кіпр, тому і звалася часто Кіпрі- дою. На колісниці, запряженій голубами, вона з'являлася на Олімпі, викликаючи заздрість у першу чергу Гери й Афіни. Але нічого заподіяти їй вони не могли, бо Афродіта мала на собі чарівний пояс, завдяки якому всі серця скорялися їй і робилися слухняними. Вона стала богинею вроди і кохання. Та спочатку сама закохалася і пізнала насолоду та страждання від цього почуття.

Обранцем її серця був Адоніс, вродливий мисливець. Вона супроводжувала його на полюванні, але одного разу вепр роздер Адоніса і богиня не встигла вчасно допомогти йому. Афродіта полила кров коханого нектаром, і червона кров перетворилася на квітку, названу анемоном. Афродіта попросила Зевса, щоб він звелів вивести душу коханого з підземного царства і повернув її в колишнє гарне тіло. Відтоді Адоніс шість місяців перебував біля Афродіти, а другу половину року повертався до Аїда.

Афродіта найохочіше перебувала на своїй батьківщині. У Пафосі був її храм, де розповідали про чудо, здійснене за велінням богині в домі царя Кіпру Пігмаліона, який захоплювався скульптурою. Він вирізьбив прекрасну жінку, в яку закохався і страждав від цього. Але Афродіта перетворила статую в жінку, яку назвали Галатеєю. Пігмаліон зробив її своєю дружиною і царицею, і вона народила йому сина Пафоса, який заснував місто свого імені і збудував у ньому храм доброї богині.

Афродіту вважали також богинею квітів, садів, гаїв і весни. Свято Афродіти відзначали весняної ночі в садах, з танцями і співами. Зрідка вбивали для неї жертовних тварин (кіз, поросят, зайців). Для неї спалювали пахуче зілля і приносили в жертву троянди, яблука, гранати і мирти.

Похвалу богині проголосив Лукрецій Кар (І ст. до н.е.) у вступі до поеми "Про природу речей": "Мати римського народу, насолоди людей і богів, милостива Венеро! Ти море для мореплавця, що простяглося під небесними зорями, і землею, що хліб родить, провідуєш, адже лише завдяки тобі з'яв-

Народження Афродіти. Фрагмент рельєфа першої половини V ст. до н.е.

Народження Афродіти. Фрагмент рельєфа першої половини V ст. до н.е.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ
  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря