ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

Культура Античності

Зевс Олімпійський

містилися склади коштовних подарунків. Кожні 4 роки тут відбувалися ігри, які проводилися з 776 р. до н.е. аж по 393 р. н.е., коли їх заборонив Феодосій І; через 4 роки його наступник (Аркадій) наказав спалити храм Зевса. Олімпія перетворилася в руїни, які залишилися до наших днів.

Під час ігор (у половині серпня або вересня) у Греції припинялися чвари і війни: оголошувався "божий мир", щоб брязкання зброї не затьмарювало загальної радості. Ігри тривали кілька днів і включали всі види змагань, де показували силу і спритність. Нагородою був маслиновий вінок. На честь переможця на його батьківщині ставили монументи, складали гімни. Він сидів на першому місці на публічних торжествах і був на утриманні держави. В Олімпії проголошувалися важливі розпорядження і договори, поети й історики читали свої твори, оратори й філософи виступали з промовами тощо.

В олімпійському храмі стояла статуя бога Зевса роботи Фідія - одне з семи чудес світу. На золотому троні сидів велетенський бог, у вісім разів більший за людину. Головою він сягав стелі, а плечі були на всю ширину нефа. Казали, якщо б він раптом устав, то розвалилася б уся будівля. У витягнутій лівій руці він тримав богиню Перемоги, а правою спирався на жезл, на якому сидів золотий орел з розпростертими крильми. Цю статую, за наказом римського імператора, перевезли до Константинополя і вона згоріла під час пожежі, Але творіння Фідія було для всього світу таким священним зразком, що тисячі статуй Зевса у наших музеях дають змогу здогадуватися, який він міг мати вигляд.

Гера (Юнона)

Це цариця неба, дружина Зевса. Вона здійснює вранішню поїздку над світом на золотій колісниці, запряженій цілою зграєю пав. Гера вразливо сприймала те, що казали про її вроду, не терпіла ніяких порівнянь. Поети вихваляли осяйну білизну її рук і великі темно-блакитні очі. Однак жінки думали про це інакше і за це поплатилися (на одних наслала шаленство, інших перетворила у кам'яні сходи храму).

Гера була матір'ю Гефеста, Ареса і Геби та покровителькою жінок. їй молилися дівчата у день шлюбу, вона опікувалася материнством і втішала вдів. В Олімпії, де стояв храм Гери, кожні п'ять років відбувалися ігри дівчат. У коротких сорочках, з розпущеним волоссям дівчата змагалися з

Гера і Прометей. Розпис кіліка V ст. до н.е.

Гера і Прометей. Розпис кіліка V ст. до н.е.

бігу. Переможниця отримувала нагороду - маслинову гілку і шматок печінки з жертовних тварин. Гера мала також свій храм, каплицю чи жертовник у кожному місті. У прадавні часи її уособленням був простий стовп або колодязь. Пізніше її зображали як поважну матрону величної вроди. Такою зобразив її Поліклет у статуї, що стояла у храмі Гери в Аргосі. Богиня сиділа на троні, тримаючи в одній руці плід граната - символ родючості, а в другій - жезл із зозулею, присвяченим їй птахом.

Гера була старшою дочкою Кроноса і Реї, а отже Зевсовою сестрою і згодом дружиною. Гера - втілення сварливої і ревнивої жінки, яка постійно набридала Зевсу. Біля її ніг зображували павича.

Афіна (Мінерва)

Зевс, якого боліла голова, покликав Гефеста і звелів розрубати собі череп сокирою, аби дізнатися, що завдає йому таких мук. Тільки-но Гефест ударив його, як з розрубаної голови вилетіла ставна богиня у блискучому обладунку. Так незвичайно з'явилася на світ Афіна Паллада – богиня мудрості. Зевс любив її найбільше з усіх своїх дітей, завжди цінував її думку і на знак особливої прихильності дозволив користуватися своєю страшною зброєю - блискавкою.

Афіна була суворою і неприступною дівою велетенського зросту, наділена неабиякою силою і незламною твердістю. Вона ніколи не думала про кохання чи одруження, не маючи для цього часу. Афіна винайшла багато корисних речей, а вчені і філософи вважали її своєю опікункою. Люди засуджували лише її любов до воєн. Але Афіна носила зброю лише для того, щоб захищати праве діло і міста, на які підступно нападали. Жерцям вона звеліла проповідувати такі правила: "не відмовляй нікому ні в воді, ані в вогні, не показуй хибної дороги, не полишай будь-чиїх останків не похованими, не вбивай вола, який тягне плуг".

Крім того, Афіна вміла дуже гарно ткати і вишивати, і на Олімпі її визнали неперевершеною. А на землі якась царівна на ім'я Арахна запевняла, що вишиває краще, ніж богиня. Тоді Афіна надумала змагатися з нею: хто краще з них вишиває тканину. Арах- на вишила на полотні дивні пригоди. Був там Зевс, який викрадає Європу, Леда, яка бавиться з лебедем, Даная, осипана золотим дощем, та інше. Афіна, робота якої не була краща, розізлилася і порвала тканину Арахни. З розпачу та повісилася. Тільки тоді Афіна збагнула, як її засліпив гнів. Вона повернула дівчині життя, але перетворила її в павука. Відтоді Арахна "тче між сволоками срібне полотно", на якому повисають райдужні крапельки сонця.

Афіна стала покровителькою міста Афіни, а афіняни з давніх-давен у жнива, тобто на початку серпня, святкували Панафінеї. Спершу це було

Афіна і Арахна

землеробське свято, поки Пісистрат (VI ст.) не перетворив його на головне свято, яке пишно відзначали кожні чотири роки. Під час Панафіней влаштовувалися кінні перегони, змагання атлетів, музично-вокальні концерти. Переможці отримували олію, вичавлену із священних афінських маслин, що зберігалися в розмальованих амфорах. Після змагань виконували воєнний танок, а потім виступали три хори: хлопчиків, юнаків і чоловіків. Згодом проводився конкурс чоловічої краси, в якому брали участь найвродливіші юнаки і чоловіки з усієї Аттики, а також біг зі смолоскипами.

Удосвіта другого дня жителі збиралися біля однієї з міських брам, звідки мала вийти урочиста процесія. Попереду чоловіки котили на колесах або несли на плечах священний корабель. На щоглі і реях майорів пеплос - розкішне вбрання із пофарбованої в жовтий і фіолетовий кольори вовняної тканини, де були вигаптувані різні сцени і епізоди. Цілий рік її вишивали під наглядом жриці Афіни чотири дівчини з найповажніших афінських родин. За кораблем вели жертовних тварин: корів та овець, а далі йшли дівчата у білому вбранні з храмовим начинням, сановники, військо і завершувала процесію кіннота – афінське лицарство. На цей день будинки оздоблювали зеленню і квітами, а вздовж вулиць стояли раби і чужоземці з дубовими гілками в руках. Під музику і спів процесія обходила всі святі місця і спинялася перед акрополем. З корабля знімали пеплос і віддавали жриці Афіні, яка одягала його на прадавню дерев'яну статую. Стада тварин ішли під жертовний ніж, а афіняни починали бенкетувати.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ
  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря