Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

Культура Античності


ПОЛІТИЧНІ ПОДІЇ ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗКВІТУ КУЛЬТУРИ У V - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ IV СТ. ДО Н.Е.


До початку V ст. до н.е. центр політичного і культурного життя грецького світу перемістився з Малої Азії та островів Егейського моря в континентальну Грецію. У зв'язку з цим помітно зросла роль Аттики та її столиці Афін, так що весь цей період називають ще аттичним, а не лише класичним. Жителі Аттики, особливо афіняни, які поєднували серйозність, величну суворість дорійців із вишуканістю й індивідуалізмом іонійців, надали неповторної своєрідності грецькій культурі V - першої половини IV ст. до н.е.

Якщо в архаїчний період (VIII - VI ст. до н.е.) вона розвивалася в умовах відносної зовнішньої безпеки, то все змінилося наприкінці VI ст. до н.е., коли на Сході виникла могутня і войовнича Перська держава. Греко-перські війни змусили греків усвідомити необхідність створення сильного флоту, ініціатором якого і виступили афіняни, що започаткувало їхню гегемонію на морях, а згодом боротьбу Афін зі Спартою за гегемонію в самій Греції. Після перемоги над персами Афіни швидко розбагатіли за рахунок розвитку ремесла і торгівлі, а їх громадяни переповнилися почуттям гідності і впевненості в собі. їм не потрібно було уже запозичувати східну моду і впливи з іонійських міст Малої Азії, а джерелом політичних і культурних впливів, законодавцем мод стають Афіни. Розкрилися і досягли розвитку власні творчі здібності афінян в організації демократичного політичного життя і в створенні цінностей культури. В Афінах демократична держава взяла на себе усі потреби, особливо матеріальні, громадянського колективу держави, створивши для них, таким чином, усі умови для власного творчого і культурного розвитку, а також позитивного впливу на інші грецькі поліси. В Афіни V ст. до н.е., що створили у себе найкращі умови для вільної творчості, прагнули філософи, митці і поети з

Святкові костюми афінянок

Святкові костюми афінянок

інших грецьких міст. На афінських вулицях і площах, окрім місцевого уродженця Сократа, можна було зустріти софістів Протагора з Абдери і Горгія із сицилійських Леонтин, поета Продгка з Кеоса, живописця Полігнота із Фасоса. Усі вони, а особливо софісти - учителі мудрості, відчутно впливали на свідомість афінської молоді. Тому величезне духовне, культурне піднесення афінського суспільства, починаючи приблизно із середини V ст. до н.е., ми називаємо "аттичним просвітництвом".

Наприкінці VI ст. Персія підкорила собі не лише Лідію, але й місцеві грецькі поліси у Малій Азії. Допомога Афін і Еретрії малоазійським грецьким полісам (Мілет і сусіди) стала приводом для вторгнення персів на Балканську Грецію. Походи Мардонія 492 р. до н.е. (флот потрапив у шторм поблизу мису Афон і був майже знищений: 300 кораблів і 20 тис. чол. екіпажу загинули; хоча встановив владу над Фракією та Македонією) і Датиса та Артаферна 490 р. до н.е. завершилися загалом невдачею. Грецька армія під орудою афінського стратега Мільтіада (550 - 488 pp. до н.е.), який добре знав тактику персів, оскільки раніше, як найманець, воював на їхньому боці, зайнявши вигідну позицію, розбив персів під Марафоном у Аттиці. У битві загинуло лише 192 греки і 6400 персів. Звістку про перемогу в Афіни приніс воїн Філіппід. На пам'ять про цей епізод на Олімпіадах встановили марафонську дистанцію 42 км 195 м - відстань від місця битви до афінської агори. У свідомості наступних поколінь Марафонська битва залишилася символом перемоги еллінської свободи над східним деспотизмом, свідомого громадянина-патріота над вірнопідданим рабом перського самодержця.

Після битви греки отримали 10-річну передишку, допоки енергійний і войовничий цар Ксеркс повів свою багатотисячну армію на Грецію. Але за цей час за ініціативою афінського архонта Фемістокла (525 - 460 pp. до н.е.) було споруджено могутній флот. Саме його морська програма була підтримана радикально-демократичними верствами афінського суспільства (ремісники, купці, біднота) і членами створеної 481 р. до н.е. Панеллінської ліги для боротьби з персами. Проте не всі грецькі поліси вірили у перемогу. Фессалійська і беотійська аристократія поставилися до персів подружньому і навіть жерці святилища у Дельфах передбачили поразку греків, уперше і востаннє помилившись. Лише 31 грецька держава проявила готовність захищатися. Спартанському царю Леоніду з 300 спартанцями, 400 фіванцями і 700 фестіянцями вдалося затримати багатотисячне

Фемістокл

Мільтіад

Леонід

перське військо у вузькому Фермопільському перешийку між горами і морем. Вірні звичаям спартанців не відступати перед ворогом, усі греки загинули. Ксеркс після битви наказав відтяти трупу Леоніда голову і розіп'яти на хресті. Цією наругою цар осоромив себе. А спартанці на пагорбі, де затнули герої, спорудили своєму хороброму цареві кенотаф (порожню гробницю) з кам'яним левом.

На морі перси теж не змогли здійснити намічене. Спочатку шторм знищив частину їхнього флоту, але Ксеркс все-таки вступив у Середню Грецію, захопивши опустілі Афіни, жителі яких евакуювалися на острови Саламін, Егіна, Трезини тощо. Фемістокл наполіг на вирішальній битві у Саламінській протоці, хоча спартанці пропонували відступити до Істму. 20 вересня 480 р. до н.е. 375 грецьких кораблів і майже 70 тис. воїнів розгромили перський флот (750 кораблів і 150 тис. чол.), знищивши більше 200 суден суперника. Ксеркс із залишками флоту відступив, але залишив у Греції сухопутну армію Мардонія. При посередництві македонського царя Олександра перси намагалися схилити Афіни до сепаративного миру, але останні відмовилися. І тоді Мардоній вивів свою армію в Беотію поблизу м. Платеї на велику рівнину вздовж річки. 40 тис. греків під командуванням спартанця Павсанія (510 - 468 pp. до н.е.), регента малолітнього сина Леоніда Плістарха, у 479 р. до н.е. розбили 60-тисячну перську армію. У той час афінянин Ксантипп поблизу мису Мікале розбив і флот Ксеркса, що дозволило грекам позбавитися страху перед перським завоюванням.

Надзвичайно важливе значення для майбутнього мав факт, що звільнені від влади персів острови Егейського моря вступали у Панеллінський союз, створений для боротьби з персами. Спочатку союзом керував представник Спарти Павсаній. Проте, оскільки головну роль у війнах із персами відіграв усе-таки флот, а Спарта своїх суден не мала, то і зберегти домінуючі позиції у Панеллінському союзі їй не вдалося. Союзники запропонували командування Афінам і було створено нове військово-політичне об'єднання - Перший Афінський морський союз, або Делосська симмахія (скарбниця розташовувалася до 454 р. до н.е. на о. Делос). З цього часу суперництво Афін і Спарти стає визначальним для розвитку подій у Греції в V ст. до н.е.

Афінський морський союз перетворився згодом у міцну, згуртовану організацію, учасники якої вважалися рівноправними, відправляючи по 1 представнику у союзницьку раду і сплачуючи у скарбницю 480 талантів, як визначив афінський архонт Аристид Справедливий. Проте з перенесенням скарбниці в Афіни союз перетворився в Афінську архе - об'єднання полісів

Аристид Справедливий

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ
  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря