ПОЛІТИЧНІ ПОДІЇ ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗКВІТУ КУЛЬТУРИ У V - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ IV СТ. ДО Н.Е.
До початку V ст. до н.е. центр політичного і культурного життя грецького світу перемістився з Малої Азії та островів Егейського моря в континентальну Грецію. У зв'язку з цим помітно зросла роль Аттики та її столиці Афін, так що весь цей період називають ще аттичним, а не лише класичним. Жителі Аттики, особливо афіняни, які поєднували серйозність, величну суворість дорійців із вишуканістю й індивідуалізмом іонійців, надали неповторної своєрідності грецькій культурі V - першої половини IV ст. до н.е.
Якщо в архаїчний період (VIII - VI ст. до н.е.) вона розвивалася в умовах відносної зовнішньої безпеки, то все змінилося наприкінці VI ст. до н.е., коли на Сході виникла могутня і войовнича Перська держава. Греко-перські війни змусили греків усвідомити необхідність створення сильного флоту, ініціатором якого і виступили афіняни, що започаткувало їхню гегемонію на морях, а згодом боротьбу Афін зі Спартою за гегемонію в самій Греції. Після перемоги над персами Афіни швидко розбагатіли за рахунок розвитку ремесла і торгівлі, а їх громадяни переповнилися почуттям гідності і впевненості в собі. їм не потрібно було уже запозичувати східну моду і впливи з іонійських міст Малої Азії, а джерелом політичних і культурних впливів, законодавцем мод стають Афіни. Розкрилися і досягли розвитку власні творчі здібності афінян в організації демократичного політичного життя і в створенні цінностей культури. В Афінах демократична держава взяла на себе усі потреби, особливо матеріальні, громадянського колективу держави, створивши для них, таким чином, усі умови для власного творчого і культурного розвитку, а також позитивного впливу на інші грецькі поліси. В Афіни V ст. до н.е., що створили у себе найкращі умови для вільної творчості, прагнули філософи, митці і поети з
Святкові костюми афінянок
інших грецьких міст. На афінських вулицях і площах, окрім місцевого уродженця Сократа, можна було зустріти софістів Протагора з Абдери і Горгія із сицилійських Леонтин, поета Продгка з Кеоса, живописця Полігнота із Фасоса. Усі вони, а особливо софісти - учителі мудрості, відчутно впливали на свідомість афінської молоді. Тому величезне духовне, культурне піднесення афінського суспільства, починаючи приблизно із середини V ст. до н.е., ми називаємо "аттичним просвітництвом".
Наприкінці VI ст. Персія підкорила собі не лише Лідію, але й місцеві грецькі поліси у Малій Азії. Допомога Афін і Еретрії малоазійським грецьким полісам (Мілет і сусіди) стала приводом для вторгнення персів на Балканську Грецію. Походи Мардонія 492 р. до н.е. (флот потрапив у шторм поблизу мису Афон і був майже знищений: 300 кораблів і 20 тис. чол. екіпажу загинули; хоча встановив владу над Фракією та Македонією) і Датиса та Артаферна 490 р. до н.е. завершилися загалом невдачею. Грецька армія під орудою афінського стратега Мільтіада (550 - 488 pp. до н.е.), який добре знав тактику персів, оскільки раніше, як найманець, воював на їхньому боці, зайнявши вигідну позицію, розбив персів під Марафоном у Аттиці. У битві загинуло лише 192 греки і 6400 персів. Звістку про перемогу в Афіни приніс воїн Філіппід. На пам'ять про цей епізод на Олімпіадах встановили марафонську дистанцію 42 км 195 м - відстань від місця битви до афінської агори. У свідомості наступних поколінь Марафонська битва залишилася символом перемоги еллінської свободи над східним деспотизмом, свідомого громадянина-патріота над вірнопідданим рабом перського самодержця.
Після битви греки отримали 10-річну передишку, допоки енергійний і войовничий цар Ксеркс повів свою багатотисячну армію на Грецію. Але за цей час за ініціативою афінського архонта Фемістокла (525 - 460 pp. до н.е.) було споруджено могутній флот. Саме його морська програма була підтримана радикально-демократичними верствами афінського суспільства (ремісники, купці, біднота) і членами створеної 481 р. до н.е. Панеллінської ліги для боротьби з персами. Проте не всі грецькі поліси вірили у перемогу. Фессалійська і беотійська аристократія поставилися до персів подружньому і навіть жерці святилища у Дельфах передбачили поразку греків, уперше і востаннє помилившись. Лише 31 грецька держава проявила готовність захищатися. Спартанському царю Леоніду з 300 спартанцями, 400 фіванцями і 700 фестіянцями вдалося затримати багатотисячне
Фемістокл
Мільтіад
Леонід
перське військо у вузькому Фермопільському перешийку між горами і морем. Вірні звичаям спартанців не відступати перед ворогом, усі греки загинули. Ксеркс після битви наказав відтяти трупу Леоніда голову і розіп'яти на хресті. Цією наругою цар осоромив себе. А спартанці на пагорбі, де затнули герої, спорудили своєму хороброму цареві кенотаф (порожню гробницю) з кам'яним левом.
На морі перси теж не змогли здійснити намічене. Спочатку шторм знищив частину їхнього флоту, але Ксеркс все-таки вступив у Середню Грецію, захопивши опустілі Афіни, жителі яких евакуювалися на острови Саламін, Егіна, Трезини тощо. Фемістокл наполіг на вирішальній битві у Саламінській протоці, хоча спартанці пропонували відступити до Істму. 20 вересня 480 р. до н.е. 375 грецьких кораблів і майже 70 тис. воїнів розгромили перський флот (750 кораблів і 150 тис. чол.), знищивши більше 200 суден суперника. Ксеркс із залишками флоту відступив, але залишив у Греції сухопутну армію Мардонія. При посередництві македонського царя Олександра перси намагалися схилити Афіни до сепаративного миру, але останні відмовилися. І тоді Мардоній вивів свою армію в Беотію поблизу м. Платеї на велику рівнину вздовж річки. 40 тис. греків під командуванням спартанця Павсанія (510 - 468 pp. до н.е.), регента малолітнього сина Леоніда Плістарха, у 479 р. до н.е. розбили 60-тисячну перську армію. У той час афінянин Ксантипп поблизу мису Мікале розбив і флот Ксеркса, що дозволило грекам позбавитися страху перед перським завоюванням.
Надзвичайно важливе значення для майбутнього мав факт, що звільнені від влади персів острови Егейського моря вступали у Панеллінський союз, створений для боротьби з персами. Спочатку союзом керував представник Спарти Павсаній. Проте, оскільки головну роль у війнах із персами відіграв усе-таки флот, а Спарта своїх суден не мала, то і зберегти домінуючі позиції у Панеллінському союзі їй не вдалося. Союзники запропонували командування Афінам і було створено нове військово-політичне об'єднання - Перший Афінський морський союз, або Делосська симмахія (скарбниця розташовувалася до 454 р. до н.е. на о. Делос). З цього часу суперництво Афін і Спарти стає визначальним для розвитку подій у Греції в V ст. до н.е.
Афінський морський союз перетворився згодом у міцну, згуртовану організацію, учасники якої вважалися рівноправними, відправляючи по 1 представнику у союзницьку раду і сплачуючи у скарбницю 480 талантів, як визначив афінський архонт Аристид Справедливий. Проте з перенесенням скарбниці в Афіни союз перетворився в Афінську архе - об'єднання полісів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ“ на сторінці 1. Приємного читання.
