РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

Культура Античності

Спочатку латиняни об'єдналися в союз на чолі з містом Альба-Лонга. Представники латинських общин щорічно сходилися на вершині Альбанської гори, щоб відсвяткувати Латинські свята. Загальним для всіх латинян був культ богині Діани. У X ст. невелика група латинян поселилася на Тибрі, із західного боку Палатинського пагорба. Так виникло прямокутне поселення, обнесене валом, або "квадратний Рим", як його називали римські історики. Це було за два століття до того як, за ініціативою Марка Теренція Варрона,

Заснування Рима. Скульптурний фриз

Заснування Рима. Скульптурний фриз

етруський математик і астролог Тарутій вирахував, що 21 квітня 753 р. до н.е. було засновано Рим. У цей день римляни святкували чабанське свято. Правда, Катон вважав роком заснування міста 751 р. до н.е. Літописання в римській історії ведеться подвійним чином: у нисхідному порядку – від заснування міста до початку християнської ери і у висхідному порядку – від заснування міста (ab urbe condita). У наш час історики розглядають дати, запропоновані Варроном і Катоном, лише як на традиційні і легендарні. Проте майже всі відзначають, що в римських легендах, поряд з вигадками, відбилися спогади про реальні історичні події: про приблизний час виникнення Рима, зв'язок перших римських поселенців з Альба-Лонгою тощо.

Рим виник на лівому березі Тибру, за 23 км від його гирла, на пагорбах.

За Палатином, були заселені також сусідні пагорби Целій та Есквілін. На межі VII - VI ст. сформувалося "місто чотирьох квадратів", що зайняло уже 285 га і охоплювало ще й пагорби Квіринал і Вімінал. Проміжок між цими пагорбами і Палатином став центром міста: тут виник Форум Романум. Крім латинян, у цьому місті проживали також і сабіняни (легенда про переселення сабінянських жінок Ромулом). У виникненні і розширенні міста значна роль і етрусків, які, можливо, й дали йому назву "Рома", Рим. Етруском римські історики вважали і одного з перших правителів Рима, царя Сербія Туллія - при ньому місто ще розширилося, включивши у себе також пагорби Капітполій й Авентин, та було обнесено міцними стінами. Рим став наймогутнішим із латинських міст, відібравши у Альба-Лонги верховенство над Лацієм.

Основою ранньоримського суспільства був рід (gens), члени якого мали спільну власність і разом здійснювали релігійні обряди. Риси родового ладу назавжди збереглися в римських іменах, що складалися з трьох, а пізніше й більше частин. Перша означала особисте ім'я (praenomen), друга – родове

План Стародавнього Рима

План Стародавнього Рима

Римський Форум. Реконструкція

Римський Форум. Реконструкція

ім'я (nomen), третя - прізвисько (cognomen), означала гілку роду або стосувалася лише однієї особи; четверта частина – почесне індивідуальне прізвисько і т.д. Наприклад:

Публій (особисте ім'я), Корнелій (родове ім'я), Сципіон (прізвисько гілки роду), Африканський (почесне індивідуальне прізвисько), Старший (на противагу іншому, Молодшому).

Особистих імен у Римі було небагато: Авл, Аппій, Гай, Децим, Луцій, Мамерк, Маній, Марк, Нумерій, Постум, Публій, Квінт, Сервій, Секст, Тит, Тиберій, Вібій, Вопіск. Нечисленність цих імен дозволяла у документах, написах, літературних творах позначити їх загальноприйнятими скороченнями – однією або декількома першими буквами імені – А., Ап., Г., Гп. тощо. Деякі імена утворювалися від числівників: Квінт (п'ятий), Секст (шостий), Децим (десятий) - що свідчить про небагату фантазію римлян.

Родових імен було більше: Клавдій, Юлій, Ліциній, Туллій, Валерій, Емілій тощо. Кожний рід включав у себе декілька великих сімей: до роду Корнеліїв належали сім'ї Сципіонів, Руфінів, Лентулів, Цетегів, а родове ім'я Еміліїв носили члени сімей Павлів і Лепідів.

Деякі особисті імена були закріплені виключно за певними родами: Аппій зустрічається лише в роді Клавдіїв, а Мамерк - в Еміліїв. Якщо хтось заплямував свій рід, то його ім'я в цьому роді більше не використовувалася. Так, у Клавдіїв не використовували ім'я Луцій, а в роді Манліїв з 383 р. до н.е. - Марк, після того як Марк Манлій, переможець еквів і рятівник Капітолія під час нападу галлів, рішуче виступив за права плебеїв, викликавши люту ненависть римських патриціїв.

Коли рід розрісся, з'явилася необхідність у прізвиськах (cognomen). Першими вони виникли серед патриціїв і були пов'язані з головними заняттями римлян того часу - землеробством і скотарством. Так, прізвисько Пілумн походить від слова "pilum" (маточка); Пізон - від дієслова "pizo" - розтирати, товкти; Цицерон - "cicer" (горох); Лентул - "lens"

Портрет римської фамілії

Портрет римської фамілії

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ
  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря