Спочатку латиняни об'єдналися в союз на чолі з містом Альба-Лонга. Представники латинських общин щорічно сходилися на вершині Альбанської гори, щоб відсвяткувати Латинські свята. Загальним для всіх латинян був культ богині Діани. У X ст. невелика група латинян поселилася на Тибрі, із західного боку Палатинського пагорба. Так виникло прямокутне поселення, обнесене валом, або "квадратний Рим", як його називали римські історики. Це було за два століття до того як, за ініціативою Марка Теренція Варрона,
Заснування Рима. Скульптурний фриз
етруський математик і астролог Тарутій вирахував, що 21 квітня 753 р. до н.е. було засновано Рим. У цей день римляни святкували чабанське свято. Правда, Катон вважав роком заснування міста 751 р. до н.е. Літописання в римській історії ведеться подвійним чином: у нисхідному порядку – від заснування міста до початку християнської ери і у висхідному порядку – від заснування міста (ab urbe condita). У наш час історики розглядають дати, запропоновані Варроном і Катоном, лише як на традиційні і легендарні. Проте майже всі відзначають, що в римських легендах, поряд з вигадками, відбилися спогади про реальні історичні події: про приблизний час виникнення Рима, зв'язок перших римських поселенців з Альба-Лонгою тощо.
Рим виник на лівому березі Тибру, за 23 км від його гирла, на пагорбах.
За Палатином, були заселені також сусідні пагорби Целій та Есквілін. На межі VII - VI ст. сформувалося "місто чотирьох квадратів", що зайняло уже 285 га і охоплювало ще й пагорби Квіринал і Вімінал. Проміжок між цими пагорбами і Палатином став центром міста: тут виник Форум Романум. Крім латинян, у цьому місті проживали також і сабіняни (легенда про переселення сабінянських жінок Ромулом). У виникненні і розширенні міста значна роль і етрусків, які, можливо, й дали йому назву "Рома", Рим. Етруском римські історики вважали і одного з перших правителів Рима, царя Сербія Туллія - при ньому місто ще розширилося, включивши у себе також пагорби Капітполій й Авентин, та було обнесено міцними стінами. Рим став наймогутнішим із латинських міст, відібравши у Альба-Лонги верховенство над Лацієм.
Основою ранньоримського суспільства був рід (gens), члени якого мали спільну власність і разом здійснювали релігійні обряди. Риси родового ладу назавжди збереглися в римських іменах, що складалися з трьох, а пізніше й більше частин. Перша означала особисте ім'я (praenomen), друга – родове
План Стародавнього Рима
Римський Форум. Реконструкція
ім'я (nomen), третя - прізвисько (cognomen), означала гілку роду або стосувалася лише однієї особи; четверта частина – почесне індивідуальне прізвисько і т.д. Наприклад:
Публій (особисте ім'я), Корнелій (родове ім'я), Сципіон (прізвисько гілки роду), Африканський (почесне індивідуальне прізвисько), Старший (на противагу іншому, Молодшому).
Особистих імен у Римі було небагато: Авл, Аппій, Гай, Децим, Луцій, Мамерк, Маній, Марк, Нумерій, Постум, Публій, Квінт, Сервій, Секст, Тит, Тиберій, Вібій, Вопіск. Нечисленність цих імен дозволяла у документах, написах, літературних творах позначити їх загальноприйнятими скороченнями – однією або декількома першими буквами імені – А., Ап., Г., Гп. тощо. Деякі імена утворювалися від числівників: Квінт (п'ятий), Секст (шостий), Децим (десятий) - що свідчить про небагату фантазію римлян.
Родових імен було більше: Клавдій, Юлій, Ліциній, Туллій, Валерій, Емілій тощо. Кожний рід включав у себе декілька великих сімей: до роду Корнеліїв належали сім'ї Сципіонів, Руфінів, Лентулів, Цетегів, а родове ім'я Еміліїв носили члени сімей Павлів і Лепідів.
Деякі особисті імена були закріплені виключно за певними родами: Аппій зустрічається лише в роді Клавдіїв, а Мамерк - в Еміліїв. Якщо хтось заплямував свій рід, то його ім'я в цьому роді більше не використовувалася. Так, у Клавдіїв не використовували ім'я Луцій, а в роді Манліїв з 383 р. до н.е. - Марк, після того як Марк Манлій, переможець еквів і рятівник Капітолія під час нападу галлів, рішуче виступив за права плебеїв, викликавши люту ненависть римських патриціїв.
Коли рід розрісся, з'явилася необхідність у прізвиськах (cognomen). Першими вони виникли серед патриціїв і були пов'язані з головними заняттями римлян того часу - землеробством і скотарством. Так, прізвисько Пілумн походить від слова "pilum" (маточка); Пізон - від дієслова "pizo" - розтирати, товкти; Цицерон - "cicer" (горох); Лентул - "lens"
Портрет римської фамілії
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ“ на сторінці 1. Приємного читання.
