ЖИВОПИС І МУЗИКА

Культура Античності

Полотном для античних художників служили найрізноманітніші матеріали: дерев'яні дошки, глиняні метопи, пінаки (з грец. - невеликі глиняні таблички, дошки), стінки глиняних саркофагів тощо. Проте на всі ці пам'ятки розпис наносився на плоску гладку поверхню, що значно скорочувало її життя. Від VI ст. до н.е. збереглися роботи майстра чорнофігурного вазопису Ексекыя. Саме в його творчості з'являються теми душевних страждань людини.

Найдивовижнішим твором живописця став "кілік" (з грец. – бокал), на дні якого намальований Діоніс, який лежить у човні. Мова йшла про відомий міфологічний сюжет: бог вина був схоплений морськими розбійниками, які його не впізнали. На малюнку Ексекія зображені дельфіни, що оточують човен, виноградні лози, що обвивають мачту, білий розгорнутий парус. Ілюзію руху надавали похилена лоза, поворот корпусу човна, напрям руху дельфінів. Але чорнофігурна технологія вазопису позбавляла художників багатьох творчих можливостей. Тому відбувався пошук нових форм і способів розпису.

V ст. до н.е. було часом великого перелому у живописі. На початку століття в живописі і малюнках на вазах панували ще площинні зображення, була відсутня передача глибини простору. Цей спадок архаїчного часу був подоланий художником Поліглотом з о. Фасос, розквіт діяльності якого припадає на 2-гу чверть V ст. до н.е. Уявлення про сюжети і характер творів Полігнота дають описи його картин у Павсанія, а про стиль і манеру малювання - зразки вазового живопису, бо майстри-ремісники, які розмальовували вази, перебували під його сильним впливом. Більше того, нині встановлено навіть вплив Полігнота на самого Фідія. Художник писав картини переважно міфологічного змісту (наприклад, зображення падіння Трої в Дельфах), але були полотна, на яких зображувалися події великого значення (наприклад, Марафонська битва), причому художник намагався передати основні риси душевного стану своїх героїв. Картини Полігнота являли собою великі багатофігурні композиції. Елементи пейзажу займали в них другорядне місце, а людські фігури були основним змістом його художніх полотен. Постаті мали

Кілік Ексекія із зображенням Діоніса

Кілік Ексекія із зображенням Діоніса

Червонофігурна аттична ваза V ст. до н.е.

Червонофігурна аттична ваза V ст. до н.е.

об'ємний характер, вони розміщувалися в декілька рядів, одні за одними, так що у верхніх рядах зображувалися фігури, частково сховані за нерівністю ґрунту. Таким чином створювалася ілюзія глибини простору. Картини Полігнота, напевно, не були живописними творами у сучасному розумінні цього слова. Скоріше, вони являли собою монументально розфарбовані малюнки, де фігури моделювалися в основному за допомогою ліній, а окремі частини фігур фарбувалися в один тон. У палітрі Полігнота переважали теплі тони. За свідченнями Павсанія, він писав білою, жовтою, червоною і чорною фарбами.

Шедевром грецького живопису був і розпис аттичних ваз. У V ст. до н.е. переважаючим типом був червонофігурний розпис. Фон на цих малюнках суцільно покривався блискучим чорним лаком, а фігури не замальовувалися - залишалися природного червоного кольору випаленої глини.

Новий напрямок живопису був представлений Аполлодором (друга половина V ст. до н.е.) з Афін. Пліній повідомляє, що Аполлодор прославився на всю Грецію тим, що вперше на своїх малюнках став передавати ефекти світла і тіні, а також перспективи, поклавши початок живопису в сучасному розумінні цього слова.

Одним із відомих художників класичної епохи був Євфроній, який працював як у чорнофігурний, так і червонофігурній техніках. Причому, його сюжети досить різноманітні: тут і побут з цілком реальними купцями, гетерами, і міфологія. Побутові замальовки майстер часто супроводжував текстовими діалогами.

Колегою Євфронія був Євфимід, теж афінянин. Він спеціалізувався в основному на міфологічних рисунках. Найвідомішою роботою майстра став розпис амфори "Проводи Гектара": герой збирається на війну, батько проводжає сина, настановляючи його, а збентежена мати намагається зупинити юнака, ніби передчуваючи його загибель.

Досить поширеними були вази із зображенням діонісійських свят. Такими сюжетами славився художник Бріг, який працював у V ст.

"Проводи Гектора" Євфнміда. Розпис вази V ст. до н.е.

до н.е. в Афінах. З його підписом збереглися тринадцять ваз, прикрашених червонофігурним розписом. їх сюжети дуже різноманітні. М'якість ліній малюнка, досконалість форм фігур, загальний, досить підвищений настрій поєднуються в його роботах з гранично реальними сюжетами.

У класичну епоху продовжувало розвиватися і художнє ремесло - виготовлення різнокольорових статуеток з бронзи і теракоти, багато розмальованого металічного начиння, різного каменю тощо.

У живописі IV ст. до н.е. мав продовження напрямок, розпочатий афінським художником Аполлодором. Серед живописців варто виділити Павсія із Сикіона, який винайшов розпис восковими фарбами (енкаустика). Ці фарби вирізнялися яскравістю, свіжістю і разом з тим великою якістю. Техніка енкаустики дозволяла Павсію вирішувати більш складні художні завдання, ніж це було можливо раніше, наприклад, зобразити чорного бика, який повернений передньою частиною до глядача.

Важливу роль у житті греків відігравало і музичне мистецтво. Легенди і міфи підкреслюють виняткове значення музики. Так, Орфей своїм співом зачаровував диких звірів, дерева і скелі. А під звуки ліри Амоіона слухняно укладалося каміння при будівництві Фів. Греки вірили у силу музики, бо навіть естетичні вчення складалися в Елладі під значним впливом музичних вражень і теорій. Вираз "гармонія" мав досить широке значення, наприклад, при оцінці витворів архітектури. У середовищі піфагорійців виникло вчення про гармонію небесних сфер. Світила у своєму рухові нібито народжують звуки, що відповідають тим, які використовуються у музиці. А в Спарті музика була тісно пов'язана з гімнастичними вправами і військовими тренуваннями.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЖИВОПИС І МУЗИКА“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА
  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря