АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

Культура Античності

Поряд з театром і всенародними святами велике виховне значення у грецьких полісах, особливо в демократичних Афінах, мало пластичне мистецтво - архітектура і скульптура, яке щодня безпосередньо впливало на зір, відчуття і розум людини, виховувало відчуття прекрасного, гармонічного і возвеличеного. Воно вийшло з практичної діяльності, з ремесла, і на певному етапі відокремилося в самостійну художню галузь. Виділення мистецтва з ремесла передбачало не лише високий культурний рівень, але й відповідний високий ступінь технічної майстерності, удосконалення інструментів і вміння користуватися матеріалом. Високого рівня досягла обробка каменю і тесання мармурових плит, з яких будувалися стіни найзначніших храмів. Суха кладка (без будівельного розчину) вимагала особливо ретель-

План Мілета після 450 р. до н.е.

План Мілета після 450 р. до н.е.

ної роботи. Було вдосконалено виливання бронзових статуй і різьбу мармурових скульптур. Особливо характерною була хрисоелефантинна техніка (золото-слоновокісткова). Статуї мали складний дерев'яний каркас; частини, які передавали оголене тіло, облицьовувалися пластинами зі слонової кістки, щільно підігнаними одна до одної; волосся й одяг виконувалися із золотих смужок; очі виготовлялися з дорогоцінного каміння.

Розвиток архітектури був тісно пов'язаний зі станом теорії і практики містобудування, заснуванням і благоустроєм нових та старих міст. Вищим досягненням грецького містобудування була розробка концепції регулярного міста, тобто будівництво міського центру за продуманим планом. Основні положення регулярного міста були розроблені Гіпподамом з Мілета і отримали назву гіпподамового міста. Він передбачав поділ міської території з вулицями (4-7 метрів завширшки), які перетиналися під прямим кутом, на житлові квартали. Передбачалося виділення міського центру, забудованого громадськими спорудами (храмами, приміщеннями для посадових осіб, портиками для прогулянок), торгової площі агори (інколи громадський центр співпадав з агорою). Якщо місто розташовувалося на морському березі, то прибережна частина оформлялася в портовий район з верф'ями, доками і складами. Як обов'язкові елементи у місті були театр, стадіон і гімнасії. До міста підводилася вода по спеціальному водогону, від основного каналу вода розподілялася по трубах у різні райони міста до спеціальних колодязів, звідки жителі брали воду для своїх потреб. Нечистоти відводилися з допомогою каналізації за межі міста.

Парадним і релігійним центром міста був Акрополь, де розміщувався храм головного божества - покровителя даного міста. Сюди вела дорога священних процесій під час свят, тут здійснювалися найурочистіші жертвопринесення. У V - IV ст. до н.е. практично у всіх містах виникають міцні оборонні споруди, система фортечних стін з баштами.

Пройшовши тривалий шлях розвитку, у V ст. до н.е. значних успіхів досягає грецька архітектура, яка базувалася на основі так званої ордерної системи (від ordo - порядок, будова), що стала великим завоюванням європейського пластичного мистецтва, про що вже згадувалося раніше. Два основних типи ордерів: дорійський та іонійський - сформувалися ще в VII - VI ст. до н.е., а в V - IV ст. до н.е. з'явився гарніший, вишуканіший і пишніший коринфський ордер.

Основні грецькі архітектурні ордери

Основні грецькі архітектурні ордери

Дорійська колона створювала вигляд міцної опори: розміщена на "стилобаті" ("стовп", "колона" та "крокую", "іду"), тобто на верхній сходинці цоколя; вона, прикрашена лише строгими "канелюрами" (від франц. - cannelure) - вертикальними жолобками у стовбурі, потовщена знизу. Її верхівка проста "капітель" (capitellum - потовщений кінець), на яку спиралося горизонтальне перекриття.

Іонійський ордер здавався легшим. Його колона, що мала п'єдесталом "базу" (basis-основа), звужувалася до верху уже не так помітно. Особливу вишуканість їй надавали канелюри (24 штуки), що розділялися доріжками, і капітель, яку витончено увінчували два завитки-волюти (від voluta - завиток). Стовп підіймався на висоту 8,5 - 9,5 діаметрів своєї основи.

Колони коринфського ордера нагадували іонійські, але були дещо витягнутими, а капітель прикрашалася ошатним рослинним орнаментом (від ото - прикрашаю).

У той же час грецькі архітектори починають застосовувати змішання різних ордерів в одному будинку, вносять елементи легкості і витонченості в дорійський стиль і додають великої ошатності й величі іонійському ордеру. Значне поєднання різних архітектурних стилів розширило можливості грецьких будівельників, дозволило їм створити численні шедеври грецької і світової архітектури.

Основою розвитку грецької архітектури був храм - загалом найдосконаліша будівля, в якій проживало прекрасне божество. Були розроблені найрізноманітніші типи храмових будівель: від скромних на честь героїв до величних храмів, присвячених головним богам. Храмові приміщення залежно від кількості колон поділялися на декілька типів: храм "в антах" (дві колони перед головним входом), простіть (чотири колони), амфіпростиль (колони підтримують портик перед головним входом і такий же портик був розміщений з протилежного боку),

Типи грецьких храмів

Типи грецьких храмів

Пропілеї афінського Акрополя

Пропілеї афінського Акрополя

периптер (колони оточували храмове приміщення з усіх 4-х боків, утворюючи круговий портик), подвійний периптер (портик навколо всіх 4-х боків храму підтримувався подвійним рядом колон).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА
  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря