Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

Культура Античності


ХАРАКТЕРНІ РИСИ РИМСЬКОЇ ІСТОРІЇ ТА її ПЕРІОДИЗАЦІЯ


Назва заключного етапу античної історії походить від міста Рим. У давнину в це слово вкладався інший зміст. Рим - не лише назва міста, це водночас держава і суспільство, яке виникло в VI ст. до н.е. на території сучасної Італії. На ранніх етапах свого розвитку Рим не був пов'язаний зі світовими центрами і тогочасними подіями. Однак поняття "Стародавній Рим" не лише умовне, але й змінне. Якщо в VI - IV ст. до н.е. Стародавній Рим включав центральну частину Апеннінського півострова, то від кінця III ст. до н.е. - це вже наймогутніша держава Західного Середземномор'я, а в І - П ст. н.е. - гігантська імперія, яка розляглася на берегах Середземного моря й обіймала чималі території Західної і Південно-Східної Європи, Північної Африки і Переднього Сходу. Утворення Римської імперії сприяло поширенню того культурного спадку, який залишили інші давні народи, перш за все греки. Але хоча Рим використовував досягнення попередніх епох, його культура не мала наслідувального характеру. У межах величезної середземноморської держави з численними племенами і народностями, які перебували на різних ступенях історичного розвитку, була створена висока антична культура, що послужила основою розвитку європейської цивілізації. Хоча вона на певному етапі увібрала в себе досягнення всіх народів Середземномор'я, синтезувала їх і дала поштовх для подальшого розвитку європейської культури, Стародавній Рим залишив і багатий оригінальний культурний спадок.

Залишки римських міст, приміщень театрів і амфітеатрів, акведуків і мостів, терм і базилік, храмів і портиків, тріумфальних арок і колон, військових таборів і портів, багатоповерхових будинків, вілл і міцних доріг вражають сучасників. Вони дивують витонченою технікою і міцністю побудови, раціональною архітектурою і

Капітолійська вовчиця - символ Рима

Капітолійська вовчиця - символ Рима

розкішшю рельєфів, фресок тощо. Все це реальний показник тісного зв'язку давньої римської історії із сучасністю, свідчення того, що римська культура лягла в основу європейської, а через неї впливала і на сучасну цивілізацію.

Якщо ми порівнювали Елладу з юним, захопленим художником-поетом, то Рим можна порівняти з меценатом, який має колосальний смак і усвідомлює світову велич. Він не ставився до мистецтва поблажливо, він призвичаїв його до себе, до своїх потреб. Повна відсутність художньої фантазії не завадила римлянам призвичаїти мистецтво до буденного, практичного життя. В Греції храми і палаци будували в основному невеликих розмірів, а в Римі вони розрослися до колосальних масштабів. Рим підкорив розуму те, над чим в Елладі працювало почуття і фантазія. У Греції немає і сліду тенденції, Рим - втілена тенденція.

Серед особливостей розвитку давньоримської історії назвемо й той факт, що Італія - серце і центр римської цивілізації - була переважно землеробською країною. Прекрасні умови для розвитку землеробства і достатня кількість корисних копалин сприяли тому, що Італія була менш пов'язана із зовнішнім світом, ніж Греція. Її господарство тривалий період залишалося натурально-замкнутим і внаслідок цього - відсталим. Але в цьому був і позитивний момент: відносна нерозвиненість італійської економіки та її аграрний характер сприяли тому, що в країні впродовж багатьох століть зберігалося дрібне вільне землеволодіння, й Італія довго була селянською країною, а саме селяни склали основний контингент римської армії - головного фактора могутності держави та розширення її територіальних меж.

У ході римських завоювань рабовласницькі суспільства Середземномор'я зазнавали докорінних змін: значного зростання грошового господарства, широкого розвитку рабства, концентрації землі, збідніння дрібних вільних ремісників. Усі вони були специфічними рисами римської господарської системи, яка стала найвищою формою античного суспільства. Весь середземноморський регіон був охоплений досить тісними економічними зв'язками, що засвідчувало зародження єдиного ринку. Тому Римська держава спиралася не лише на силу зброї, але й на деяку господарську єдність середземноморського ринку, а своєю формою, залишаючись федерацією автономних полісів, вона наближалася до територіальних держав елліністичного типу.

До специфічних рис історичного розвитку римської цивілізації варто віднести встановлення демократичних форм правління внаслідок боротьби патриціїв і плебеїв та перемоги останніх, майже неперервні війни Риму. Під впливом цих факторів формувалася й особлива система цінностей римських громадян. Це, в першу чергу, патріотизм – уява про особливу обраність римського народу як переможця, про Рим як найвищу цінність, про обов'язок громадянина віддавати всі сили служінню державі. Римський громадянин мав бути мужнім, стійким, чесним, вірним, поміркованим у побуті, здатним підкорятися залізній дисципліні на війні, а також затвердженим законам і звичаям предків – у мирний час, вшановувати богів. Достойний римлянин займався лише політикою, війною, землеробством, розробкою права, історіографією.

В утворенні Римської світової держави немаловажне значення мало центральне місцерозташування Апеннінського півострова. Воно полегшувало Риму культурне посередництво між Заходом і Сходом.

Історія Стародавнього Риму вивчає становлення, розвиток і падіння суспільних і державних структур, які утворилися спочатку на території Апеннінського півострова, а з II ст. до н.е. - і в країнах усього Середземномор'я. Вона починається від VIII ст. до н.е. - з виникнення перших ранньо- державних об'єднань в етруських містах і грецьких колоніях Південної Італії, а з VI ст. до н.е. на території Лацію, і закінчується в другій половині V ст. н.е. з падінням Західної Римської імперії. За цей тривалий історичний відтинок часу стародавні римляни створили складну економічну систему, що базувалася на раціональному поєднанні рабської праці з працею дрібних вільних виробників, полісну організацію з республіканським ладом, а пізніше - могутню імперію з високою культурою, яка відчутно вплинула на розвиток європейської і світової цивілізації.

Однак високо розвинувши свою суспільну систему, Рим тим самим максимально загострив усі її протиріччя. Внутрішня нестійкість римського суспільства в останні роки існування Імперії поряд із варварськими завоюваннями зруйнували античну цивілізацію Середземномор'я і поклали початок європейському Середньовіччю.

Усю багатосотлітню історію Стародавнього Риму прийнято поділяти на дві великі епохи: Республіка та Імперія, хоча ця періодизація далеко не досконала з декількох причин.

Лацій

Тріумф Сулли

Тріумф Сулли

По-перше, незрозуміло, з кого починати Імперію: із Сулли - першого диктатора, влада якого була безстроковою; із Цезаря – фактичного засновника імперії; чи Октавіана, за якого завершилися громадянські війни і фактично було встановлене монархічне правління?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ
  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря