РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

Культура Античності

Серйозні зміни відбулися також у всіх видах пластичного та образотворчого мистецтва. На першому плані, як і раніше, була архітектура, яка відзначалася монументальністю, грандіозністю, технічною досконалістю та багатством матеріалу. Своїми розмірами, колосальною вагою, блискучим зовнішнім оздобленням і пишнотою забудови імператорів династії Северів та їхніх нащадків не лише вражають, але й пригнічують людину. Такі, наприклад, як грандіозні терми Каракалли, терми і палаци Діоклетіана в Спалато і Антіохії, арка Константина в Римі та багато інших. Із технічного боку названі будівлі, підтримувані диференційованими склепіннями, з масою повітря і світла, вказують на високий рівень античної будівельної техніки, але разом із тим у них уже відчуваються елементи занепаду і виродження. Наприклад, арка Константина, встановлена в 312 р. сенатом і народом на честь імператора, який звільнив Рим від "тирана" Максенція, була прикрашена статуями і рельєфами, що раніше належали пам'ятникам епох Траяна, Адріана і Марка Аврелія. Лише невеликі горизонтальні панелі над малими склепіннями і по обидва боки монумента були виконані спеціально для опису "подвигів" Константина.

Характер будівель у Пізній імперії залишався колишнім. Будували терми, палаци, водопроводи, канали, балюстради, арки, споруджували колони, обеліски та кінні статуї. Найграндіознішою і типовою будівлею пізньоімператорського Риму були терми Каракалли. Це величезна споруда із просторим центральним, оточеним цілою системою додаткових, приєднаних до нього будинків. У власне банне приміщення вело декілька входів, розміщених у різних напрямках. Кожний із входів вів перш за все в передпокій (vestibulum) і роздягальню (apodyterium). Звідси відвідувач ішов у головне приміщення лазень – парильню (tepidarium). Потім ішли у ванну кімнату з теплою водою (caldarium), і, нарешті, відвідувачі переходили до фригідарію (frigidarium), басейну із холодною водою. Центральне опалення лазні розміщувалося посередині двору-парку з масою зелені і рослин. Там були спеціально побудовані приміщення для відпочинку, занять спортом і читання. З історико-архітектурного погляду терми Каракалли становили інтерес як приклад розв'язання античними архітекторами проблеми простору і світла.

Руїни нової базиліки в Римі, побудованої на Форумі Максенцієм і Константином (на межі IV – V ст.), також свідчать про монументальність: займала площу 100 × 55 м, ширина середнього нефа сягала 35 м. Прикрашена мармуровою підлогою і багатим настінним орнаментом, вона стала однією з найпрекрасніших будівель Імперії. У цій же базиліці стояла мармурова статуя імператора Константина, від якої збереглася лише голова заввишки 2,6 м.

Землетрус 1349 р. зруйнував базиліку, і лише одна з восьми колон (заввишки 20 м), що стояла поряд з пілястрами, залишалася

Саркофаг імператриці Єлени

Саркофаг імператриці Єлени

Тріумфальна арка Константина

Тріумфальна арка Константина

Голова колоса Константина

Голова колоса Константина

на своєму місці до 1614 р., поки папа Павло V не переніс її за допомогою 60 коней на площу Санта Марія Маджоре.

Портрет Константина, як і інші пам'ятки скульптури того періоду, насамперед рельєф, що покривали арку Константина в Римі і свідчили про його перемогу над Максенцієм у боротьбі за владу, є прикладом невдалих спроб скульпторів відновити класицизм епохи Августа.

За християнських імператорів, крім того, будувалося багато церков (базилік), прикрашених мозаїкою, живописом і скульптурою. За своїми архітектурними особливостями християнські базиліки IV – V ст. засвідчували перехід від античного типу будівель до середньовічних римських і візантійських пам'яток. Історичні християнські базиліки вийшли з грецьких базилік – розкішних будівель для судових, торговельних і грошових операцій. У порівнянні з монументами, купольними і бетонними будівлями язичників, християнські приміщення відзначалися великою легкістю, що пояснювалося релігійними мотивами, з одного боку, і поспішністю роботи, з другого. Здебільшого християнські базиліки будувалися з матеріалів старих будинків – зруйнованих язичницьких храмів, палаців, фортець, приватних жител тощо. Прикладом християнських базилік вважалися базиліки св. Петра та св. Агнеси в Римі.

Базиліки будувалися в Римі, Константинополі, провінційних містах і містечках, магнатських помістях і християнських катакомбах. Катакомбами, більшість з яких належить до Ш – IV ст. і менша частина – до I –II ст., називалися довгі підземні коридори (печери), що слугували місцем поховання християн. У катакомбах розміщувалися базилікоподібні каплиці, в яких збиралися християни для відспівування небіжчиків і здійснення культових обрядів. Жодна історична пам'ятка не свідчить з такою очевидністю і переконливістю про відмирання старого греко-еліністичного світу, як безліч християнських катакомб,

Базиліка Константина

Базиліка Константина

Християнська базиліка

Християнська базиліка

що утворили цілий підземний Рим.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА
  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря