АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

Культура Античності

Давньоримські майстри продовжували традиції еллінських, що визначалося і ходом історичних подій, і умовами життя, і своєрідністю релігійних поглядів, властивостями характеру римлян та іншими факторами.

За своїм характером римляни були творцями-практиками, на відміну від греків-теоретиків. Вони вважали себе великими будівельниками у житті. Фортечні мури, храми, палаци, сади, амфітеатри, водопроводи передбачали максимум зручностей для жителів Рима. Причому уже в епоху Ранньої республіки велося активне будівництво. Залишки давніх фортечних стін Рима, які датуються IV ст. до н.е., вражають своєю могутністю. Оборонна система міста була побудована на комбінації земельного валу, рову і кам'яної стіни, складеної із масивних блоків туфа, обтесаних у формі прямокутників.

В інших частинах Італії збереглися залишки давньої "циклопічної" кладки: величезні брили каменю неправильної форми клали одна на одну, проміжки між ними заповнювалися дрібним камінням і глиною.

На зміну циклопічній кладці прийшла досконаліша - полігональна: кам'яні блоки обтесували у формі багатокутників і щільно підганяли один до одного. Квадрова система мурування у вигляді прямокутників була подальшим розвитком двох попередніх способів.

Під впливом етрусків римляни довели до повної досконалості аркову систему перекриття (склепіння), зародки якої були ще на Стародавньому Сході і Греції. Наприклад, у "Тулліані" (Tullianus), підземній частині державної в'язниці, арка має ще примітивний характер, оскільки утворена виступаючими один над одним рядами каменів (хибне склепіння), а в будівлях IV ст. до н.е. наявне вже справжнє кам'яне склепіння.

Етруський вплив позначився і на архітектурі римського храму. Етруски будували храм майже квадратної форми, з глибоким портиком і декількома рядами широко розставлених колон. Саме приміщення храму поділялося стінами на три частини. За цим планом побудовано знаменитий храм на Капітолії, присвячений Юпітеру, Юноні і Мінерві.

З другої половини IV ст. до н.е. римське храмове будівництво зазнає грецького впливу: храми витягуються уздовж, відстань між колонами портика зменшується. Але поряд з храмами етрусько-грецького типу в Римі були святилища круглої форми: храми Пенатів, Вести та інші. Вони за формою нагадували круглі та овальні хатини італійців.

Відправною точкою розвитку римського міського житла був сільський будинок. У заможних римлян він складався з головної, продовгуватої чотирикутної будівлі, посередині якої розташовувалася велика кімната - атрій (від слова ater - чорний, тобто закурений від диму), що була центром сімейного життя. У середині атрію було вогнище для опалення і приготування їжі, дим з якого виходив через щілину у стелі (комплювій). На підлозі під отвором робили заглиблення для стоку і збереження дощової води (імплювій). Освітлювався атрій через комплювій.

В атрії містився також жертовник, тут молилися домашнім богам, куховарили і трапезували, проводили домашні роботи, приймали гостей тощо. Навколо атрію розміщувалися

Храм Вести зі священною шовківницею на задньому плані

Храм Вести зі священною шовківницею на задньому плані

спальні та інші приміщення. До будинку примикали сад, город і двір зі службовими прибудовами.

Із цього одноповерхового сільського будиночка виріс складніший міський, який мав три частини: атрій, таблін і перистиль. Атрій перетворився у парадний приймальний зал, куди входили з вулиці через вестибюль і передпокій (остій). За атрієм був кабінет господаря (таблін). Обабіч нього тягнувся невеликий коридор, через який проходили з атрію в перистиль, який являв собою внутрішній відкритий двір, оточений колонадою. Посередині перистилю часто був садок із басейном, а по боках - житлові і робочі кімнати: спальні, їдальня (трикліній), кухня, баня, приміщення для прислуги, комори тощо. План такого будинку ми маємо у Будинку хірурга у Помпеях (IV ст. до н.е.), де чітко простежуються три основні частини: атрій, таблін і сад. Пізніше (імовірно, з II ст. до н.е.) під грецьким впливом будинки "подвоюються", тобто до них додають другу, задню частину, яка повторює передню, хоча й в іншому стилі.

Під етрусько-грецьким впливом розвивалися в Римі скульптура і живопис. Так, глиняні статуї Капітолійського храму були виготовлені етруським майстром з міста Вейї.

Храм, побудований 439 р. до н.е. на честь римських богів Церери, Лібера і Лібери, був виконаний в етруському стилі. А його глиняні рельєфи і прикраси виготовили два грецьких майстри. Статуї богів були відлиті з бронзи.

Фрески Фабія Піктора, які прикрашали храм Благодіянь, були також виконані в етрусько-грецькому стилі.

Грецький вплив посилюється з III ст. до н.е., коли поряд із зображенням богів з'являються статуї знаменитих державних діячів Риму, чим було покладено основу римської портретної скульптури.

Змінювався під грецьким впливом і побут заможних римлян: поширюються грецька мова і грецькі прізвища, з'являються звичаї лежати за столом під час їди (раніше римляни за столом сиділи), коротко стригти волосся і голити бороду, за столом використовується срібний посуд, збільшуються розміри будинків та покращується їх оздоблення.

Однак ці нововведення не варто перебільшувати. До початку Пунічних війн римське життя ще продовжувало залишатися дуже простим. Грецька мода ледь-ледь поширилася на римську верхівку. Глибока еллінізація римського суспільства була ще попереду.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС
  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря