Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

Культура Античності


ФОРМУВАННЯ ПОЛІСНОГО УСТРОЮ І ВЕЛИКА ГРЕЦЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ


Період VIII ст. до н.е. в історії Греції прийнято називати архаїчним. Це була епоха прискореного розпаду родових відносин і формування полісного устрою. Поліси стали основним осередком давньогрецького суспільства, держави і культури. Вони формувалися не лише з родових общин попереднього періоду, але й часто-густо створювалися заново шляхом заснування нових поселень-колоній, що виводилися з міст Егейського басейну на узбережжя Середземного і Чорного морів. Формування полісного устрою становило зміст процесу історичного розвитку Давньої Греції в VIII - VI ст. до н.е.

Економічне піднесення було пов'язане, насамперед, з грецькою колонізацією, яка сприяла засвоєнню греками кращих досягнень технічної думки, ефективних методів ремісничого виробництва в інших народів. Після декількох століть ізоляції грецька культура була знову відкрита для нових віянь цивілізації, насамперед зі Сходу. Це був час пробудження духовних сил грецького народу. У фінікійців вони перейняли алфавітне письмо, що поклало початок сучасним алфавітам.

Досить важливим було запозичення з Сирії чи Фінікії секрету виготовлення скляної маси з піску та добування пурпурової фарби з черепашок морських молюсків. Сприйняли греки і лідійське карбування монет. Але всі ці елементи чужих культур греки творчо переробили, і вони стали органічною частиною автохтонної культури та дали можливість розвиватися самостійній ініціативі.

VIII ст. до н.е. було періодом економічного і політичного панування родової знаті, влада якої базувалася на примітивних формах землеволодіння і рабовласництва. У результаті дорійського завоювання власниками землі стали родоплемінні общини завойовників. Земля була розділена між родами, оскільки приватної власності ще не існувало. Завойоване населення було перетворене в рабів роду. Кожен рід передавав ділянки землі в спадкове володіння окремим сім'ям. Однак не варто думати, що земля ділилася між окремими родами організовано і порівну. Тривалий час між окремими родами відбувалися війни за земельні володіння.

Рід поділявся на великосімейні общини (з 4 - 5 поколінь сім'ї). Якщо сім'я ставала надто великою, вона мала розділитися. Роди об'єднувалися у фратрії, а ті, у свою чергу, у філи (племена). Але родові інститути завойовників зазнали суттєвих змін. Якщо раніше вони забезпечували рівність усім членам родової общини, то тепер служили інтересам завойовників шляхом експлуатації підневільного населення. Для об'єднання всіх родів у єдину общину важливу роль відігравали філи. Філа об'єднувала всіх чоловіків у єдину організацію, "чоловічі будинки". Вони складали основну військову силу общини. Прийом у фратрію чи філу після системи військового виховання супроводжувався фізичними випробуваннями для юнаків, а потім загальними урочистостями. Вільна людина, що не входила в рід чи фратрію, була поза законом, поза колективом.

Після дорійського завоювання посилився процес майнового і соціального розшарування спочатку серед окремих родів, а потім серед членів одного роду. Лише багаті і знатні могли управляти родом, фратрією. Кожний рід мав свій родовід, що починався з богів та героїв, свої культи, жертовники, вівтарі, гробниці. Джерелом нових збагачень верхівки роду були пустища і скотарство. Часто збагачення знаті всередині роду за рахунок родових земель призводило до продажу в рабство тих його членів, які розорилися.

Знать забезпечувала також і релігійний контроль над усім населенням общини. Релігійні культи захищали будь-яке насильство з боку знаті: захоплення землі у збіднілих одноплемінників, продаж їх у рабство за борги, судову розправу (за законами кругової поруки та кровної помсти).

У процесі соціального розшарування збідніла знать усувається від влади, тому кількість правлячих родів зменшується. Родові зв'язки слабшають. Органи родового управління перетворюються в органи насильства і щодо общини. А це затримує розвиток продуктивних сил. З ростом економічного і політичного впливу знатних родів і заборгованості рядових землеробів посилюється ненависть народу до правлячої верхівки.

Поява нових поселенців, процес змішання населення незалежно від кордонів родових філ прискорює ріст нових, не пов'язаних з родовими традиціями відносин.

Поділ праці, розвиток ремесла і торгівлі групували населення вже не за родовою належністю, а за їх основним заняттям. Почався перехід від родового ладу до ранньокласових об'єднань.

Процес зростаючого невдоволення народу владою родової знаті висвітлений у праці Гесіода "Труди і дні" (рубіж VIII - VII ст. до н.е.). У поемі показано, як далеко зайшов процес розшарування в землеробських общинах Беотії, розвиток приватної власності на засоби виробництва тощо. Приводом до написання поеми стала чвара Гесіода зі своїм братом за батьківську спадщину. Перс, витративши свою частину спадщини, подав позов про неправильний поділ і, вигравши його, захопив значну частку майна брата. Поема складається з двох частин: у першій Гесіод намагається

Гесіод

навчити беотійських землеробів на прикладі особистого нещастя, як треба жити, щоб не збідніти. А друга частина поеми - це сільськогосподарський календар, який містив збірник корисних для землеробів порад із сільського господарства і мореплавства у різні пори року.

Згідно з даними поем, у Беотії активно тривав процес майнового і соціального розшарування, розвиток приватної власності Централізація земельної власності в руках родової знаті призвела до роздроблення наділів і збідніння селян, що вимушені були брати позику у багатих і знатних землевласників. Гесіод різко виступає проти засилля знаті, несправедливості суддів:

Байку тепер і царям – хоч розумні вони – оповім я.

Ось що сказав соловейкові дзвінкоголосому яструб,

Високо в хмарах його несучи, в нього кігті встромивши.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ
  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря