Героями називають персонажів грецьких легенд. Зазвичай це були сини богів, народжені смертними жінками. Вони були наділені надлюдським зростом і невичерпною енергією, любили війни і різні пригоди. Герої вершили подвиги, брали на себе важкий тягар заради всього людства або заради улюбленої країни чи міста. Вони різнилися між собою суттю і походженням. Одні (Діоскури, Єлена) колись самі були божествами або злими духами, аж поки нові релігійні уявлення звели їх на більш залежне становище; інші мали ознаки історичних осіб (Тесей, Мінос), правду про яких ми не можемо розгадати; третіх породила буйна фантазія аристократичних родів, які шукали серед божественних істот своїх предків. Розповідається, наприклад, що Тантал був сином Зевса і німфи Плуто, а в Тантала був син Пелон (звідси назва південної частини Греції – Пелопоннес, тобто острів Пелона); серед дітей Пелона і Гіпподамії був Атрей, родоначальник Атридів - Агамемнона і Менелая, дітьми Агамемнона і Клітемнестри були Електра, Іфігенія та Орест. Від Ореста і Герміони вели свій рід володарі Аргосу і Спарти.
Окремо стоять епоніми - "на ймення" - ті, що дають ім'я чому-небудь. Епонімами звали богів, іменем яких назване місто, і героїв, що дали ім'я племені; архонтів, іменами яких позначалися колегії [чи роки, в які вони були головами колегій. - В.Б.] народів, країн, міст, створені фантазією народу або поетів для пояснення назв окремих держав, племен і поселень.
Кількість грецьких героїв, як і богів, незліченна. Вони населяли усі міста, моря, гори, острови, печери, старі замки, давні поселення чи могили. У створенні сонму героїв брали участь усі греки: нянька, яка розповідала дітям казку; подорожуючий співець, який ходив по містах; вчений, який шукав у легендах джерела стародавньої історії. Герої боролися з драконами, визначали кордони держав, називаючи їх своїми іменами, будували храми, впроваджували нові релігійні обряди, споруджували оборонні мури довкола міст, де були першими царями; завойовували далекі країни, встановлювали мир, посварених мирили з богами, опікувалися своїми землями навіть після смерті, і не раз на їхніх могилах виникали оракули.
Особливу роль у формуванні легенд відіграла грецька епічна поезія і драма IV - V ст. до н.е. Завдяки цій праці грецьких поетів легенди Еллади проникли до всіх цивілізованих народів, даючи сюжети для їхніх мистецтва і літератури.
Геракл. Фрагмент розпису вази V ст. до н.е.
Геракл (Геркулес)
Син Зевса і цариці Алкмени. Бажаючи зробити його безмертним, батько взяв його на небо і поклав біля сплячої Гери, щоб хлопець міг ссати грудь богині. Але та прокинулася і відштовхнула чужу дитину. Кілька крапель її молока розлилося по небу, і з них утворився Молочний шлях, а кілька впало на землю і виросли білі лілії. Гера ненавиділа Геракла і переслідувала його упродовж всього життя. Свою силу Геракл показав у 10 місяців, коли задушив підісланих Герою двох жахливих змій. Чоловік Алкмени Амфітріон рано почав вчити його військовій справі, а книгами Геракл не захоплювався. Коли вчитель привів його до бібліотеки вибрати книгу, він вибрав куховарську. Педагог картав його, а запальний хлопець вдарив старого і вбив. Батько вигнав Геракла за це з дому і наказав пасти биків у горах.
Геракл швидко виріс, міг з'їсти цілого бика, а його келих для вина був такий великий, що його несли двоє людей. У 18 років Геракл убив лева і з його шкури зробив собі плащ. Лев'ячий череп він носив на голові замість шолома. Гермес дав йому меч, Аполлон - стріли, Гефест - сагайдак чудової роботи, Афіна - панцир. Геракл у лісі вирвав маслинове дерево і зробив з нього важченну палицю, з якою не розлучався.
Геракл спочатку допоміг ліванському цареві розбити завойовників і той віддав йому за жінку свою дочку. Кілька років Геракл бавився з дітьми, але одного разу під час жертвоприношення його пройняло шаленство і він убив дружину і задушив дітей, не усвідомлюючи, що чинить. Після цього він пішов до дельфійського оракула порадитися, як спокутувати гріх. Піфія наказала йому йти у Мікени на службу до царя Еврисфея для виконання дванадцяти наказів.
Цар був великим боягузом і швидко придумав для Геракла небезпечну справу: звелів привести Немейського лева, що спустошував приміські виноградники, поля і викрадав худобу. Геракл задушив лева і приніс його на плечах у Мікени. Вражений Еврисфей заборонив Гераклу входити в місто, а докази виконаної роботи звелів складати біля брами.
Геракл і Антей. Бронзова статуя
Геракл і Лернійська гідра. Фрагмент розпису лекіфа V ст. до н.е.
Згодом цар доручив Гераклу вбити Лернійську гідру, що сиділа у місцевості Лерни в Арголіді на шляху до Лаконіки і мала десять голів, з яких одна посередині була безсмертна. Після тривалої боротьби Геракл відірвав гідрі кілька голів, але це нічого не дало, бо на місці однієї відірваної виростало три нові. Герой роздушив підборами велетенського рака, що приповз на допомогу гідрі, і наказав своєму візникові Іолаєві запалити поблизу ліс. Геракл знову почав відривати голови гідрі, а рани відразу припалював, і голови більше не відростали. Нарешті він відірвав і безсмертну голову, закопав її в полі і привалив величезною скалою. Тулуб розітнув, а жовчю потвори позатруював свої стріли. З цієї боротьби він вийшов дуже покусаний і хтось із богів порадив йому знайти зілля, своїм виглядом схоже на гідру. Він знайшов його і зцілився.
Тоді Еврисфей звелів Гераклу привести в Мікени Керінейську лань, гарну тварину із золотими ріжками і бронзовими ратичками, улюбленицю Артеміди, що бігала в горах Аркадії. Цілий рік Геракл ганявся за нею, а спіймавши, зумів пояснити Артеміді, чому він це зробив.
Як тільки-но Геракл приніс лань, його відправили знову до Аркадії, де в околицях Еріманта з'явився велетенський вепр. Герой так довго гнав його глибоким снігом, що звір упав знесилений, і Геракл відніс його Еврисфеєві.
Але той придумав нове завдання: за день вичистити Авгієві стайні. Елідський цар мав незліченні стада худоби (лише 3 тис. волів) і в стайнях зібралося стільки гною, що всі жителі Еліди не змогли б їх вичистити, якби взялися до роботи. Геракл пішов до Авгія і пообіцяв за день очистити стайні, що не прибиралися 30 років, і зажадав винагороди: десяту частину худоби. Геракл за допомогою особливого каналу спрямував на стайні річку Пеней і за кілька годин вода все змила. Авгій відмовився заплатити, тоді Геракл пішов на його країну війною і вбив царя.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)“ на сторінці 1. Приємного читання.
